ПРОНИРА — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. *nyr-, *nur-, *nьr-, *ner-, *nor- «опускати», пов’язане з nora «нора»;

споріднене з лит. nérti «пірнати; опускати», nãras «водолаз; гагара», лтс. nirt «пірнати», можливо, також дінд. náraka- «підземний світ, пекло», гр.νέρτος «яструб» (‹ «нирок»);

р. ныря́ть «пірнати; [опускатися, ховатися швидко в яму, підвал; іти зігнувшись або повзти під чимось низьким]», бр. ныра́ць «пірнати», др. ныряти «занурюватися», нырити «тс.», нирати «ниряти, пірнати, плавати», понрѣти «зануритися; опуститися; залити, покрити», понерети «тс.», п. nurzać «занурювати», ч. nořit, ст. nřieti «тс.», слц. norit’ «опускати, занурювати», вл. nurić «занурювати», nórić, нл. nuriś «тс.», болг. ни́рна «ниряти, пірнати», ну́рам се, м. нурка(се), норка(се), схв. нòрити «тс.», пòнирати «іти в землю (про воду); зникати; просочуватися», пòнор «місце, де річка йде під землю», слн. [pondréti] «занурювати, опускати», стсл. ныргати «опускатися, занурюватися», нырѣти, нырати, нирати «тс.», изнрѣти «виринути»;

експресивне утворення, пов’язане з хлю́скати «плескати; литися з шумом (про дощ)» (псл. xl’uskati/xl’ustati);

значення знаряддя праці, відбите у польському слові, первинне стосовно негативного значення «пройдисвіт» у східнослов’янських мовах;

пор. у семантичному плані укр. плеска́ти язико́м, прони́ра, проно́за, прола́за тощо;

р. хлюст, [хлю́зда] «пройдисвіт, шахрай», бр. хлюст «тс.», п. chlust «віха, береза, зрубана з вітами й листям, щоб трусити сажу в коминах; важкий держак із соломою покривати хату», ч. chlust «бульк, плесь», слц. chl’ust «тс.»;