ПРОМІЖНИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ | Горох — українські словники

ЗМІСТ

межа́

іє. *medhio- «середній»;

споріднене з лит. mẽdis «дерево», [mẽdė] «ліс», лтс. mežs «тс.», прус. median «дерево», дінд. mádhyaḥ «середній», ав. maiδia-, гр. μέσσος, лат. medius «тс.», гот. midjis «розташований посередині», двн. mitti, вірм. mē «середина»;

псл. *medjā «середина; границя»;

р. межа́, бр. мяжа́, др. межа, п. miedza, ч. mez, слц. medza, вл. mjeza, нл. mjaza, полаб. midsa «скиба», болг. межда́, м. меѓа, схв. мèђа, слн. mêja «межа; ліс», стсл. мєжда;

Фонетичні та словотвірні варіанти

безме́жжя

безме́жний

меджа

меджува́ти

межа́к «камінь на межі»

межеви́й

меже́ний «середній, звичний»

межи́ти «встановлювати межі; пересувати межі»

межі́вка «розмежовування»

межівни́к «землемір»

ме́жник

ме́жни́к «те. Ж; межа в полі; сусід по полю О»

межо́ванє «тс.»

межо́ви́й

межови́к

межува́льний

межувальник

межува́ти «встановлювати межі; бути близьким до чого-небудь; [пересувати межі Ж]»

межува́тися «відділятися; бути суміжним»

міжа́ «сусід по полю»

міжа́к «проміжок»

міжни́к

міжовщик «ТС.»

обме́жений

обме́жка «межування»

обме́жний

обме́жник

обме́жництво

обме́жувальний

обме́жувати

обме́жувач

обмі́жка «тс. Пі; межа Ж»

обмі́жний

обмі́жок «обніжок; [прикордонний стовп Бі]»

перемежа́ти «чергувати»

помеже́нник «сусід по земельному володінню»

помеже́нно «суміжно»

поме́жжє «прилегла до межі частина поля»

поме́жно «тс.»

по́між «поряд; підряд» (присл.)

помі́жний «суміжний»

помі́жник «тс.»

проме́жина

проме́жка «проміжок»

проме́жний «проміжний»

проме́жок «тс.; стежка по межі між двома полями»

проміжни́й

про́міжок

розме́же «розмежування; розмежувальна етіна»

розмежува́льний

су́меж «поряд»

суме́жний

суме́жник «сусід по земельному володінню»

су́між «тс.»

сумі́жний

сумі́жник «[тс.]; підприємство, тісно пов’язане з іншим»

узмі́жок «смуга вздовж межі»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
maiδia-	авестійська
мяжа́	білоруська
межда́	болгарська
mjeza	верхньолужицька
mē «середина»	вірменська
midjis «розташований посередині»	готська
μέσσος	грецька
mitti	давньоверхньонімецька
mádhyaḥ «середній»	давньоіндійська
межа	давньоруська
*medhio- «середній»	індоєвропейська
medius «тс.»	латинська
mežs «тс.»	латиська
mẽdis «дерево»	литовська
меѓа	македонська
mjaza	нижньолужицька
midsa «скиба»	полабська
miedza	польська
*medjā «середина; границя»	праслов’янська
median «дерево»	прусська
межа́	російська
мèђа	сербохорватська
medza	словацька
mêja «межа; ліс»	словенська
мєжда	старослов’янська
mez	чеська
mẽdė «ліс»	?

могти́

споріднене з гот. двн. magan «могти», гот. mahts, «сила», двн. maht «тс.», нвн. mögen «хотіти, любити» ( ‹ «відчувати потяг»), лит. magëti (mëgti) «подобатись», mãginti «вабити», magùs «привабливий», moketi «уміти»;

псл. *mogti «могти» (первісно «тягти», пор. збережене досі слц. vymáhat’ «витягати»), пов’язане з migati «мигати» ( ‹*«стягувати повіки»), mьgla «імла, туман, хмара» («затягнуте небо»);

р. мочь, бр. магчы́, др. мочи, п. вл. нл. móc, ч. moci, слц. môcť, болг. мо́га, м. може, схв. мòћu, слн. môči, стсл. мошти;

Фонетичні та словотвірні варіанти

бути спроможним»

вмоготу́

вмо́гу «тс.»

возмо́га «можливість» (заст.)

домага́тися

домогти́ся

замага́ти «тс. Ж; перемагати, пересилювати Me»

замога́ти «бути спроможним»

замо́жний

заможні́ти

змага́тися «тс.» (недок.)

змо́га

змогну́тися «зібратися з силами; спромогтися; знемогти»

змогти́ «зуміти»

змогти́ся «спромогтися; посилитися; знемогти»

змогчи́ся «зібратися з силами, спромогтися; знемогти»

змо́жний «можливий»

змо́жність «можливість; могутність; засоби»

змочи́ся «тс.»

знема́ганий «виснажений»

знемага́ти(ся)

знемо́га «знемога»

знемо́га

знемога́ти

знемогти́(ся)

знемо́жений

знемо́жень «тс.»

знеможі́ти

знемочи́

міжни́й «могутній»

міч «сила» (заст.)

мо «може; мабуть»

мо́га́

могота́

могти́ся (безос. мо́жеться)

могу́тній

могу́тність

могутні́ти

могутні́шати

могу́ття

могу́чий

могчи́

мож «можна»

мо́же

може́бний «можливий»

можливий

можли́вість

можли́во

мо́жна

мо́жний «могутній, заможний; [можливий]» (заст.)

мо́жність «могутність; заможність; [можливість; засоби]»

можні́ти «могутніти; багатіти»

мо́жно

моч «міць»

мочи́

невмі́ч «не під силу»

незаможник

незамо́жництво

не́міч

не́мічний

немо́га «повне безсилля; незмога; [неможливість; недолугий, каліка Ж]»

немогну́ти «знемагати; хворіти»

немогота́

немогу́щий «бідний, незаможний»

немо́жний «безсилий, безправний; [немічний, неможливий]» (заст.)

немочи́

немошни́й «немічний, безсилий»

не́мощі

не́мощний «немічний»

не́мо́щни́й «тс.»

немо́щник «хворий»

онемочи́

онемощі́ти «тс; збідніти»

промага́ти «тс; залишатися в силі»

промі́жний «спроможний»

про́міжно «можливо»

промога «спроможність»

промогти́

промогти́ся «перенапружитися; надірватися»

промогчи́ся

промо́жність «тс.»

промочи́ся «тс.»

розмага́ти «розслаблювати»

розмо́га «сила, міць»

спромага́тися

спромо́га

спромогти́ся

спромо́жнє «заможно»

спромо́жний

спромо́жність

спромочи́

спромочи́ся «спромогтися»

уможли́вити

унеможли́вити

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
магчы́	білоруська
мо́га	болгарська
móc	верхньолужицька
magan «могти»	готська
mahts	готська
magan «могти»	давньоверхньонімецька
maht «тс.»	давньоверхньонімецька
мочи	давньоруська
magëti «подобатись» (m$ëgti)	литовська
може	македонська
móc	нижньолужицька
mögen «хотіти, любити» ( ‹ «відчувати потяг»)	нововерхньонімецька
móc	польська
*mogti «могти» (первісно «тягти», пор. збережене досі слц. vymáhat’ «витягати»)	праслов’янська
мочь	російська
мòћu	сербохорватська
môcť	словацька
môči	словенська
мошти	старослов’янська
moci	чеська
mãginti «вабити»	?
magùs «привабливий»	?
moketi «уміти»	?
migati «мигати» ( ‹*«стягувати повіки»)	?
mьgla «імла, туман, хмара» («затягнуте небо»)	?

ку́рент «весела весільна пісня»

сучасне значення, очевидно, розвинулося від первісного «старовинний танець» через проміжне «пісня до цього танцю»;

фр. courante «старовинний танець» є дієприкметниковою формою жін. р. одн. від courir «бігти»;

запозичення з французької мови;

р. кура́нта «старовинний танець; музика до цього танцю», бр. [куранты] (ірон. про тягучий плач), п. kurant «танець; музика до танцю», ч. kuranta «тс.»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

кура́нт «тс.»

куре́нта

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
куранты (ірон. про тягучий плач)	білоруська
kurant «танець; музика до танцю»	польська
від courir «бігти»	російська
кура́нта «старовинний танець; музика до цього танцю»	російська
courante «старовинний танець»	французька
kuranta «тс.»	чеська
первісного «старовинний танець»	?
проміжне «пісня до цього танцю»	?
від courir «бігти»	?
від courir «бігти»	?

Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України