ПРОКУРАТУРА — ЕТИМОЛОГІЯ
прокуро́р
запозичення з французької мови;
фр. procureur «уповноважений; прокурор» є похідним від procurer «діставати, здобувати; ст. піклуватися», що виникло з лат. prōcuro «піклуюся; керую», утвореного за допомогою префікса prō- «перед» від дієслова cūro «піклуюся»;
р. болг. прокуро́р, бр. пракуро́р, п. prokurator «прокурор, прокуратор», ч. слц. prokurátor «прокурор», вл. prokurator «прокуратор», м. заст. прокуро́р, схв. проку̀ра̄тор;
Фонетичні та словотвірні варіанти
прокура́тор
(іст.)
прокурато́рія
«прокуратура»
прокурату́ра
прокуро́рство
прокуро́рша
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пракуро́р | білоруська |
| прокуро́р | болгарська |
| prokurator «прокуратор» | верхньолужицька |
| prōcuro «піклуюся; керую» | латинська |
| prokurator «прокурор, прокуратор» | польська |
| прокуро́р | російська |
| проку̀ра̄тор | сербохорватська |
| prokurátor «прокурор» | словацька |
| procureur «уповноважений; прокурор» | французька |
| procurer «діставати, здобувати; ст. піклуватися» | французька |
| cūro «піклуюся» | французька |
| prokurátor «прокурор» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України