ПРОКОП — ЕТИМОЛОГІЯ
копа́ти
псл. kopati, пов’язане з skopiti «каструвати» (корінь з рухомим s);
споріднене з лит. kapóti «колоти, рубати», лтс. kapât «сікти, колоти», гр. κόπτω «ударяю, рубаю, колю», алб. kep «обтісую камені», а також гр. σκάπτω «рию, копаю», лат. scapulae «лопатки»;
р. копа́ть, бр. капа́ць, др. копати, п. вл. kopać, ч. kopati, слц. kopať, нл. kopaś, болг. копа́я, м. копа, схв. кòпати, слн. kopáti, стсл. копати;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кіпе́ць
«горбок»
кіпни́на
«купка землі, нарита кротом»
копа́ка
«сапа»
копа́ли́ни
копа́льник
копа́льня
копа́ля
«копальниця»
копани́на
«марудне копання»
копани́ця
«вид заступа або мотики: (викривлене дерево, викопане з коренем для виготовлення полоза]»«полози саней»«невелике водоймище; криниця без зрубу»«рів; ковбаня з дощовою водою; дорога з ровами по боках»«копанка; котлован»«копальник»«землекоп; знаряддя для копання»«вид невеликого заступа або садового совка»«насипаний або викопаний межовий знак; [інструмент для довбання меду]»«копальня»«людина, яка повільно береться до роботи»«старанний»«який легко копати; пухкий; грузький»«пов’язаний з копанням; ямистий; покритий купами»«такий, що повільно але старанно працює»«виколоти»«зачепити чимсь гострим і вирвати»«рів з насипом; яма для добування нафти»«щось крадене і закопане; горб, оточений ущелинами Ж»«окоп; [єврейське кладовище]»«єврейське кладовище»«тс.»«солдат, що воює в окопах»«рослина, що потребує обкопування, підкопування»
(у виразі окіпна рослина )
копа́тися
«довго поратися; займатися клопітною роботою; возитися»
копа́чити
«копирсати, копати»
копну́ти
перекі́п
«перекопане місце»
переко́п
«тс.»
переко́пка
переко́пувальний
підкі́п
підко́п
підко́пистий
«підступний, лукавий»
підко́пувальний
підко́пувач
поко́пище
«поле, з якого зібрано картоплю»
проко́п
розко́п
ро́зкопи
«розкопки»
розко́пини
«тс.»
розко́пка
розко́пки
розко́пувальний
скіпе́ць
«ямка глибиною в одну лопату; ямка для позначення межі»
скопе́ць
«межовий знак»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
kep «обтісую камені» | албанська |
капа́ць | білоруська |
копа́я | болгарська |
kopać | верхньолужицька |
κόπτω «ударяю, рубаю, колю» | грецька |
σκάπτω «рию, копаю» | грецька |
копати | давньоруська |
scapulae «лопатки» | латинська |
kapât «сікти, колоти» | латиська |
kapóti «колоти, рубати» | литовська |
копа | македонська |
kopaś | нижньолужицька |
kopać | польська |
kopati | праслов’янська |
копа́ть | російська |
кòпати | сербохорватська |
kopať | словацька |
kopáti | словенська |
копати | старослов’янська |
kopati | чеська |
skopiti «каструвати» (корінь з рухомим s) | ? |
Про́кі́п (чоловіче ім’я)
через церковнослов’янське посередництво запозичено з грецької мови;
гр. Προκόπιος пов’язують ізπρόκωπος «схоплений за руків’я, вийнятий з піхов (про меч); той, що схопив меч за руків’я» або зπροκοπή «просування, успіх»;
р. Проко́пий, Проко́фий, розм. Проко́п, бр. Прако́п, ч. слц. Prokop, болг. Проко́пи(й), Проко́п, м. Прокопие, Прокоп, схв. Прокопиjе, Прокоп, слн. Prokop, Prokopij, стсл. Прокопии;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Ко́пко
Проко́пі
«пресѣчен(ъ), спѣател»
(1627)
Проко́пій
Прокопъ
(1375)
Прокофьевичь
(1451)
Проць
Процько́
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
Прако́п | білоруська |
Проко́пи(й) | болгарська |
Проко́п | болгарська |
Προκόπιος «схоплений за руків’я, вийнятий з піхов (про меч); той, що схопив меч за руків’я» | грецька |
προκοπή «просування, успіх» | грецька |
πρόκωπος | грецька |
Прокопие | македонська |
Прокоп | македонська |
Проко́пий | російська |
Проко́фий | російська |
Прокопиjе | сербохорватська |
Прокоп | сербохорватська |
Prokop | словацька |
Prokop | словенська |
Prokopij | словенська |
Прокопии | старослов’янська |
Prokop | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України