ПРОКЛАМУВАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
проклама́ція «вид листівки, друкована відозва агітаційного характеру»
запозичення з німецької мови;
нім. Proklamatión, як і фр. proclamation, походить від лат. prōclāmātio «крик, заклик; відозва», похідного від дієслова prōclāmo «проголошую, кричу», утвореного за допомогою префікса prō- «перед-» від clāmo «кричу, вигукую», пов’язаного з calo «скликаю»;
р. болг. проклама́ция, бр. праклама́цыя, п. proklamacja, ч. proklamace, слц. proklamácia, вл. proklamacija, м. схв. проклама́циjа, слн. proklamácija;
Фонетичні та словотвірні варіанти
прокламаці́йний
прокламува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| праклама́цыя | білоруська |
| проклама́ция | болгарська |
| proklamacija | верхньолужицька |
| prōclāmātio «крик, заклик; відозва» | латинська |
| prōclāmo «проголошую, кричу» | латинська |
| clāmo «кричу, вигукую» | латинська |
| calo «скликаю» | латинська |
| проклама́циjа | македонська |
| Proklamatión | німецька |
| proklamacja | польська |
| проклама́ция | російська |
| проклама́циjа | сербохорватська |
| proklamácia | словацька |
| proklamácija | словенська |
| proclamation | французька |
| proklamace | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України