ПРОКАЗА — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. prokaza;

пов’язане з дієсловом prokaziti «знищити», утвореним за допомогою префікса pro- від дієслова kaziti «казити»;

р. болг. прока́за, бр. прака́за, др. проказа «проказа; зараза; лихо, шкода; злочин; злочинні заміри, підступи; хитрість; чаклунство», п. ст. przekaza «перешкода, завада, труднощі», ч. překážka «перешкода, завада; бар’єр», слц. prekážka, вл. překažka «тс.», нл. pśekazyś «зіпсувати; перешкодити, завадити», м. проказа «проказа», схв. про̏каза «водянка; про- каза», стсл. проказа «проказа»;

псл. kaziti, початкове каузатив до čeznǫti «зникати, гинути» (укр. [че́знути] «тс.» з первісним значенням «викликати загибель, знищувати»; менш переконливим є виведення з іє. *kā˘g(h)«щось гидке», паралельного до *kak(k)(пор. кал), і порівняння розвитку значення до вірм. kʽakem «псую, знищую» (Kořínek LF 68, 93) або ж зіставлення з лит. kežėˊti «ставати кислим, терпким» (Machek Rechersches 82–86) чи góžti, góžiti (про псування пива) (Machek ESJČ 246);

р. [кази́ть] «псувати», бр. [казі́ць], п. kazić «тс.», др. казитися «псуватися», каш. [kazić] «бити, товкти; прищеплювати заразу», ч. kaziti «псувати, розбещувати», слц. káziť «тс.», вл. kazyć «псувати; заважати», нл. kazyś «тс.», схв. нака́зити «спотворити, викривити», слн. kazíti «псувати, шкодити», стсл. казити «псувати; каструвати»;