ПРОЗАЇЗМ — ЕТИМОЛОГІЯ
про́за
запозичення із західноєвропейських мов;
нім. Prósa, фр. prose «проза» походять від лат. prōsa (ōrātio) «незв’язна, проста, прозова (мова)», де prōsa є формою жін. р. прикметника prōsus «незв’язний, простий, прозовий», що виникло з prōrsus ‹ prōvorsus, букв. «повернений уперед», пов’язаного з дієсловом proverto «повертаю вперед», утвореним за допомогою префікса prō- «уперед» від дієслова verto «повертаю», спорідненого з псл. *vьr̥těti «вертіти»;
р. бр. болг. м. схв. про́за, п. вл. proza, ч. próza, prosa, слц. слн. próza;
Фонетичні та словотвірні варіанти
прозаї́зм
проза́їк
прозаї́ст
«прозаїк»
прозаї́чний
прозо́вий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| про́за | білоруська |
| про́за | болгарська |
| proza | верхньолужицька |
| prōsa «незв’язна, проста, прозова (мова)» (ōrātio) | латинська |
| prōsus «незв’язний, простий, прозовий» | латинська |
| proverto «повертаю вперед» | латинська |
| verto «повертаю» | латинська |
| про́за | македонська |
| Prósa | німецька |
| proza | польська |
| *v<SUP>ь</SUP>r̥těti «вертіти» | праслов’янська |
| про́за | російська |
| про́за | сербохорватська |
| próza | словацька |
| próza | словенська |
| prose «проза» | французька |
| próza | чеська |
| prosa | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України