ПРОЖИР — ЕТИМОЛОГІЯ
же́рти
псл. *žerti, *žьrati;
споріднене з лит. gérti «пити; вбирати; пиячити», лтс. dzert «пити; пиячити», двн. querdar «принада, приманка», лат. voro «пожираю, проковтую», гр. βορά «їжа, корм», βορος «ненажерливий», βιβρώσκω «їм, поїдаю, пожираю», дінд. giráti, gṛṇati «ковтає, поглинає, пожирає», garáḥ «напій, питво», ав. gar- «проковтувати», вірм. ker «корм»;
іє. *guer- «ковтати, глитати»;
р. жрать, бр. жэ́рці, др. жьрание, п. żreć, ч. žráti, ст.žřieti, слц. žrať, вл. žrać, žrjeć «пити (про тварин); пиячити», нл. zraś, žrěś «тс.», схв. ждèрати, слн. žréti, стсл. жрѣти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
жарли́вий
же՝ peті́й
«обжера»
жере́ти
жере́ті́я́
«тс.; змія, що лазить по деревах»
жеру́н
жеру́чий
жеру́щий
жерце́м
жирли́вість
жирови́тий
жратиҖ
жру́чий
заже́рливий
не́жар
«торішня трава на корені; неїстівна трава»
не́жер
не́жир
«тс.»
ненаже́ра
ненаже́рливий
нена́же́рний
нена́жир
нена́жирний
обжа́рець
обже́ра
обже́рливий
обже́рний
обже́рство
обжи́ра
обжи́рли́вий
обжи́рний
обжи́рство
па́жера
пажерак
пажерач
пажери́стий
па́жерливий
паже́рний
пожира́ти
пожира́ч
пожи́рний
пожорли́вець
прожа́ра
«ненажера»
проже́ра
проже́рливий
про́жир
про́жра
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| gar- «проковтувати» | авестійська |
| жэ́рці | білоруська |
| žrać «пити (про тварин); пиячити» | верхньолужицька |
| žrjeć «пити (про тварин); пиячити» | верхньолужицька |
| ker «корм» | вірменська |
| βορά «їжа, корм» | грецька |
| βορός «ненажерливий» | грецька |
| βιβρώσκω «їм, поїдаю, пожираю» | грецька |
| querdar «принада, приманка» | давньоверхньонімецька |
| giráti | давньоіндійська |
| gṛṇā́ti «ковтає, поглинає, пожирає» | давньоіндійська |
| garáḥ «напій, питво» | давньоіндійська |
| жьрание | давньоруська |
| *g<SUP>u̯</SUP>er «ковтати, глитати» | індоєвропейська |
| voro «пожираю, проковтую» | латинська |
| dzer̃t «пити; пиячити» | латиська |
| gérti «пити; вбирати; пиячити» | литовська |
| žraś «тс.» | нижньолужицька |
| žrěś «тс.» | нижньолужицька |
| żreć | польська |
| *žerti | праслов’янська |
| *žьrati | праслов’янська |
| жрать | російська |
| ждèрати | сербохорватська |
| žrať | словацька |
| žréti | словенська |
| жрѣти | старослов’янська |
| žráti | чеська |
| žřieti | чеська |
жир «сало; корм; буковий горіх; жолудь»
псл. žirъ,;
загальноприйнятої етимології не має;
зіставляється з псл. žiti «жити», як ріrъ з piti (Mikl. EW 411; Brückner 669; БЕР I 547; Mühl.–Endz. I 557), або з псл. žьrati, žerti «жерти» (Holub–Kop. 445; Jakobson Word 8, 388);
припускався також зв’язок з вірм. gēr «жирний», гр. χοτρος «порося» (Lidén Mélanges Mikkola 118) або з гр. χιλός «зелений корм» (Machek Изследв. Дечев 54–55);
р. жир, бр. жыр «годівля», др. жиръ «пасовисько; багатство», п. żyr «корм, їжа», żer, ч. слц. žír «тс.», болг. жир «сало; жолудь», м. жир «жолудь», схв. жȗр «тс.», слн. žír «букові горіхи, жолуді для годівлі свиней; родючість», стсл. жиръ «пасовисько; багатство»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
жирва́к
«жировий наріст на тілі»
жирі́ти
жирки́
«черви»
жиркува́ти
«пастися»
(про качок і гусей)
жи́рний
жирнува́тий
жирню́чий
жирови́к
(мін., мед.)
жиро́вина
«зеленава рідина під час блювоти»
жиро́висько
«місце годівлі»
жирови́тий
жи́рови́ця
«муха, що надягається на вудку для принади»
жировище
«тс.»
жиро́вка
(техн., мисл.)
жирува́ти
«розкошувати; добувати їжу, пустуючи та гуляючи»
(про тварин)
зажирува́тися
«добре підхарчуватися»
знежи́рити
обезжи́рити
ожирі́лий
ожирі́ння
прожи́рити
розжирі́лий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| жыр «годівля» | білоруська |
| жир «сало; жолудь» | болгарська |
| gēr «жирний» | вірменська |
| χοĩρος «порося» | грецька |
| χιλός «зелений корм» | грецька |
| жиръ «пасовисько; багатство» | давньоруська |
| жир «жолудь» | македонська |
| żyr «корм, їжа» | польська |
| żer «корм, їжа» | польська |
| žirъ | праслов’янська |
| žiti «жити» | праслов’янська |
| žьrati | праслов’янська |
| žerti «жерти» | праслов’янська |
| ріrъ | праслов’янська |
| piti | праслов’янська |
| жир | російська |
| жȗр «тс.» | сербохорватська |
| žír «тс.» | словацька |
| žír «букові горіхи, жолуді для годівлі свиней; родючість» | словенська |
| жиръ «пасовисько; багатство» | старослов’янська |
| žír «тс.» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України