ПРОГРЕСУВАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
прогре́с
запозичення з німецької або французької мови;
нім. Progréβ, фр. progrès походять від лат. prōgressus «рух уперед, просування; хід, розвиток», пов’язаного з дієсловом prōgredior «виступаю, виходжу, йду вперед, просуваюся», утвореним за допомогою префікса pro- «уперед» від gradior «ступаю, йду», пов’язаного з gradus «крок; ступінь»;
р. прогре́сс, бр. прагрэ́с, п. слц. вл. progres, ч. progrese, болг. прогре́с, м. прогрес, схв. про̀грес, слн. progrés;
Фонетичні та словотвірні варіанти
прогреси́вка
прогреси́вний
прогреси́зм
прогреси́ст
прогре́сія
прогресува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| прагрэ́с | білоруська |
| прогре́с | болгарська |
| progres | верхньолужицька |
| prōgressus «рух уперед, просування; хід, розвиток» | латинська |
| prōgredior «виступаю, виходжу, йду вперед, просуваюся» | латинська |
| gradior «ступаю, йду» | латинська |
| gradus «крок; ступінь» | латинська |
| прогрес | македонська |
| Progréβ | німецька |
| progres | польська |
| прогре́сс | російська |
| про̀грес | сербохорватська |
| progres | словацька |
| progrés | словенська |
| progrès | французька |
| progrese | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України