ПРОГНІВЛЯТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

гнів

псл. gněvъ ‹ *gnoi-vo-s;
очевидно, споріднене з гни́ти (гній) (псл. gniti ‹ *gneitei, *gnojь ‹ *gnoios);
розвиток значення такий: «гниль, гній, отрута, отруєна кров › гнів» (пор. як семантичну паралель болг. яд «гнів», а також нвн. (у Лютера) es tut mir faul «мені шкода, прикро» (букв. «мені гнило»);
допускається також звʼязок з псл. ognь «вогонь» (Мартынов ЭИРЯ І 55 – 57) і з псл. *gnětiti «розпалювати» (Kořínek LF 61, 53 – 55);
р. гнев «гнів; [гниль]», бр. гнеў, др. гнѣвъ, п. gniew, ч. hněv, слц. hnev, вл. hněw, нл. gněw, полаб. gnevoi мн. «сальні залози, мʼясо», болг. гняв «гнів», м. гнев, схв. гнȇв, слн. gnév, стсл, ГNѢВЪ (р.-цсл. гNѣвъ «гниль»);
Фонетичні та словотвірні варіанти

гні́ванка «гнів, сварка»
гні́вати «гнівити»
гні́ватися
гніви́вість «гнівливість»
гніви́ти
гнівли́вий
гні́вний
гнівни́к (у виразі він мій г. «він зі мною посварився»)
прогнівля́ти
розгні́в «лють»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
гнеў білоруська
яд болгарська
гняв «гнів» болгарська
hněw верхньолужицька
гнѣвъ давньоруська
гнев македонська
gněw нижньолужицька
gnevoi «сальні залози, мʼясо» мн. полабська
gniew польська
gněvъ праслов’янська
ognь «вогонь» праслов’янська
*gnětiti «розпалювати» праслов’янська
гнев «гнів; [гниль]» російська
гнȇв сербохорватська
hnev словацька
gnév словенська
стсл (р.-цсл. гNѣвъ «гниль») українська
hněv чеська
гни́ти (гній)(псл. gniti ‹ *gneitei, *gnojь ‹ *gnoios) ?
такий: «гниль, гній, отрута, отруєна кров › гнів» (пор. як семантичну паралель болг. яд «гнів», а також нвн. (у Лютера) ?
faul «мені шкода, прикро» (букв. «мені гнило») ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України