ПРОГНИЛИМИ — ЕТИМОЛОГІЯ
гни́ти
псл. gniti (*gnьjǫ) належить, очевидно, до іє. *ghnei-, *ghnei-d(h)- «терти, розтирати» (можливо, розширення іє. *ghen-);
споріднене з гр. χνίει «розпадається на дрібні частки», лтс. gnīde «витерта або брудна шкіра», двн. gnītan «терти», дангл. gnīdan «розтирати», нім. [gneis] «лупа́», пізнє свн. gnīst «лупа, струп»;
отже, розвиток значення такий: «терти (ся) › розпадатися (на порох), трухлявіти, гнити (про дерево) › гнити взагалі»;
до такого розвитку є численні паралелі, напр., лит. truenti «порохнявіти» : гр. τρύω «стираю», гр. ψώα «гнилля» : ψώχω «розтираю»;
непереконливо поєднувалося з ав. gaitiš «сморід», гот. gunds «виразка», гр. καννύλη «тс.» (Petersson BSl. Wortst. 62 – 63), які мають інші звʼязки;
р. гнить, бр. гніць, гні́сці, др. гнити, п. gnić, ч. hníti, слц. hniť, вл. hnić, нл. gniś, полаб. gnålǎ «згниле», gnüj «гній», болг. гни́я, «гнию», м. гние «гниє», схв. гњȕти «гнити», слн. gníti, стсл. ГNИТИ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гни́лавець
«хвороблива людина»
гниле́ць
(с.-г., мед.)
гниле́ча
гнили́зна́
гнили́й
гнилина́
«гниль (у дереві)»
гнили́ца
«ледарка»
гнили́ця
гнили́ч
«гнилі стовбури дерев»
гнили́ча
«ледащо»
гнили́читися
«трохи загнивати (про груші)»
гнили́ччя
«згнилі дерева»
(зб.)
гни́лище
«гниле місце (зокрема, вода)»
(хвороба ягнят)
гни́лка
«гнилиця»
гнилля́
гни́ло
«погано»
гнило́та
«гниль»
гнило́ша
«ледача жінка»
гнилува́тий
гнилу́ха
«гнила (заболочена) річка»
гнилу́ша
«гниле дерево Бі; третя чверть місяця»
гниль
гни́лька
«Eristalis»
(ент.)
гнильни́й
гнилю́к
«згнила рослина»
гнилю́чка
гнилючо́к
гниля́вий
гниля́к
«згнила рослина»
гниля́тина
гниля́ччя
гни́сти
гнита́вий
«підгнилий; ледачий»
гниття́
гни́ще
«гноїще, купа гною»
гній
гнійли́вий
гнійни́й
гнійни́к
гнію́чий
гної́вка
гної́вня́
гної́стий
гної́сько
гної́ти
гно́їще
гнойови́к
гнойови́сько
гнойови́ця
«боковина у возі»
гноюва́тий
«перегнійний»
гноя́
«гній, сміття»
гноя́вка
«гноїще»
гноя́к
гнояни́й
«угноєний»
гноя́нка
«гнійний прищ; [боковина у возі Я]»
гноя́рка
«місце, де складають гній»
гноя́рня
гноя́тина
«гній; гноїще»
гноя́чий
«гнійний»
загнива́ти
загни́лий
загнили́чити
«наповнити гниллю»
за́гніль
«початок гниття в дереві»
згни́лий
перегни́лий
перегні́й
підгни́лий
прогни́лий
прогні́й
«місце на болоті, що не замерзає»
прогні́й
«перегній»
прогно́їна
«трясовина, твань»
прогно́їсько
«угноєне минулого року поле»
прогно́я
«місце з гноєм на тілі»
угнили́чувати
«давати визрівати (про гнилиці)»
угно́ювальний
угно́ювати
угно́ювач
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| gaitiš «сморід» | авестійська |
| гніць | білоруська |
| гни́я «гнию» | болгарська |
| hnić | верхньолужицька |
| gunds «виразка» | готська |
| χνίει «розпадається на дрібні частки» | грецька |
| τρύω «стираю» | грецька |
| ψώα «гнилля» | грецька |
| καννύλη «тс.» | грецька |
| gnīdan «розтирати» | давньоанглійська |
| gnītan «терти» | давньоверхньонімецька |
| гнити | давньоруська |
| *ghnei- | індоєвропейська |
| gnīde «витерта або брудна шкіра» | латиська |
| truenti «порохнявіти» | литовська |
| гние «гниє» | македонська |
| gniś | нижньолужицька |
| gneis «лупа́» | німецька |
| gnålǎ «згниле»«гній» | полабська |
| gnüj «згниле»«гній» | полабська |
| gnić | польська |
| gniti (*gnьjǫ) | праслов’янська |
| гнить | російська |
| гњȕти «гнити» | сербохорватська |
| gnīst «лупа, струп» | середньоверхньнімецька |
| hniť | словацька |
| gníti | словенська |
| ГNИТИ | старослов’янська |
| гні́сці | українська |
| hníti | чеська |
| *ghnei-d(h)- «терти, розтирати» (можливо, розширення іє. *ghen-) | ? |
| такий: «терти (ся) › розпадатися (на порох), трухлявіти, гнити (про дерево) › гнити взагалі» | ? |
| ψώχω «розтираю» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України