ПРОВОКУВАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
провока́ція
через польське і німецьке посередництво (н. Provokatión) запозичено з латинської мови;
лат. prōvocātiō «виклик; апеляція» є похідним від дієслова prōvoco «викликаю, кидаю виклик; підбурюю; апелюю», утвореного за допомогою префікса pro- «уперед; для, на користь; замість» від дієслова voco «кличу, зву»;
р. болг. провока́ция, бр. правака́цыя, п. prowokacja, ч. provokace, слц. provokácia, вл. нл. prowokacija, м. схв. провока́циjа, слн. provokácija;
Фонетичні та словотвірні варіанти
провока́тор
провокаці́йний
провокува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| правака́цыя | білоруська |
| провока́ция | болгарська |
| prowokacija | верхньолужицька |
| prōvocātiō «виклик; апеляція» | латинська |
| prōvoco «викликаю, кидаю виклик; підбурюю; апелюю» | латинська |
| voco «кличу, зву» | латинська |
| провока́циjа | македонська |
| prowokacija | нижньолужицька |
| Provokatión | німецька |
| Provokatión | німецька |
| prowokacja | польська |
| провока́ция | російська |
| провока́циjа | сербохорватська |
| provokácia | словацька |
| provokácija | словенська |
| provokace | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України