ПРОБАЦІЇ — ЕТИМОЛОГІЯ
про́ба «перевірка; кількість частин благородного металу в сплавах»
запозичено із середньолатинської мови, очевидно, через польську або нововерхньонімецьку (нвн. Próbe);
слат. proba «проба, випробування» пов’язане з лат. probo «випробовую; схвалюю», пов’язаним з probus «добрий; випробуваний, порядний, чесний», спорідненим з дінд. pra-bhúḥ «видатний», псл. byti «бути»;
р. бр. болг. м. схв. про́ба, п. слц. слн. próba, ч. průba, вл. нл. proba;
Фонетичні та словотвірні варіанти
випро́бни́й
випробо́вувати
випро́бувати
випро́бувач
прі́бен
«досвідчений, практичний»
прібівок
«проба»
прі́бка
«проба, зразок»
прібни́й
«тс.»
проба́нт
«досвідчена людина»
проба́нтний
«досвідчений»
проба́ція
«випробування»
пробі́вка
«трубка для аналізів»
пробівни́к
«пробірник»
про́бка
«проба, зразок»
про́бний
про́бник
пробу́-нок
«проба, випробування Г; дослід Нед»
про́бувати
спро́ба
спро́бний
«пробний; піддослідний»
спробу́нок
«проба, випробування»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| про́ба | білоруська |
| про́ба | болгарська |
| proba | верхньолужицька |
| pra-bhúḥ «видатний» | давньоіндійська |
| probo «випробовую; схвалюю» | латинська |
| probus «добрий; випробуваний, порядний, чесний» | латинська |
| про́ба | македонська |
| proba | нижньолужицька |
| Próbe | нововерхньонімецька |
| Próbe | нововерхньонімецька |
| próba | польська |
| byti «бути» | праслов’янська |
| про́ба | російська |
| про́ба | сербохорватська |
| proba «проба, випробування» | середньолатинська |
| próba | словацька |
| próba | словенська |
| průba | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України