ПРИЧЕТ — ЕТИМОЛОГІЯ

че́та́ «загін; взвод»

псл. četa, форма жін. р. до četъ «число; парне число», похідне від псл. čisti/čitati (čьtǫ) «лічити, рахувати»;
суто слов’янське утворення, однак, традиційно зіставляється з лат. caterva «натовп, загін», ірл. cethern «тс.», умбр. kateramu (Фасмер IV 351; Черных II 386–387; Sł. prasł. II 178–179; Machek ESJČ 101; Skok I 314–315; Bezlaj ESSJ I 80; Bezzenberger BB 16, 240; Bern. I 152–153; Stokes 76; Kretschmer KZ 31, 378–379; Ernout–Mеillet I 188);
ще сумнівніша спроба зближення з др. укр. кото́ра «чвара, розбрат» (Vaillant RÅS 19, 106);
потребує глибшої аргументації (Lamprecht Sborník FFBrU III 7) відокремлення від решти слов’янських відповідників р. чета́ «пара», чёт(ный) «парне число», слц. cet «тс.» як слів, що постали під фіно-угорським впливом, пор. уг. kettő (két) «два»;
р. че́та́ «загін; пара; рівня», бр. [чата́] «частка; пара, рівня», др. чета «загін, громада, юрба, полчище; спільники», ч. četa «взвод; бригада» (запозичення з схв. мови), болг. че́та «загін», м. чета «загін; рота», схв. че̏та «загін, військо», слн. čéta «загін; група бандитів», цсл. чeта «фаланга, колона», стсл. съчeтати «поєднувати, сполучати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

почет
при́че́т «церковні служителі (священик, диякон і ін.)»
приче́тен
приче́тний
приче́тник «молодий член церковного причету»
приче́тність
причт «тс.»
чета́р «лейтенант»
че́тник «член чети»
чота́ «взвод»
чота́р «взводний; лейтенант» (іст.)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
чата́ «частка; пара, рівня» білоруська
че́та «загін» болгарська
кото́ра «чвара, розбрат» давньоруська
чета «загін, громада, юрба, полчище; спільники» давньоруська
cethern «тс.» ірландська
caterva «натовп, загін» латинська
чета «загін; рота» македонська
četa праслов’янська
čisti/čitati «лічити, рахувати» (čьtǫ) праслов’янська
до četъ «число; парне число» російська
чета́ «пара» російська
че́та́ «загін; пара; рівня» російська
та «загін, військо» сербохорватська
cet «тс.» словацька
čéta «загін; група бандитів» словенська
съчeтати «поєднувати, сполучати» старослов’янська
kettő «два» (két) угорська
кото́ра «чвара, розбрат» українська
kateramu умбрська
чeта «фаланга, колона» церковнослов’янська
četa «взвод; бригада» (запозичення з схв. мови) чеська
до četъ «число; парне число» ?
чёт(ный) «парне число» ?
kettő «два» (két) ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України