ПРИЧАЛУ — ЕТИМОЛОГІЯ
ча́лити «прив’язувати (корабель, човен) линвою; підпливати до берега; ставати на причал; (поет.) прямувати до якоїсь мети»
певної етимології не має;
існують малопереконливі пов’язання з лит. kálpa «перекладка на санях», kìlpa «стремено, петля», двн. halb «руків’я», halftra «вуздечка» (Zupitza GG 116), з гр. ϰάλως «линва, мотуз», вірм. k‘uł (род. в. kłoy) «линва» (Petersson AfSlPh 36, 154–155; Schrader Reallexikon II 500), з гр. ϰέλλω «притягаю, приганяю до берега» (Горяев 407), з тур. c̦almak «обмотувати» (Bern. I 135; Lokotsch 32);
р. ча́лить, бр. ча́ліць;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зчал
(спец.)
зча́лка
(спец.)
зча́лок
«линва»
зча́лювати
«з’єднувати, сточувати»
оча́ло
«пристосування для закріплення сталевої линви»
підча́лок
(морськ.)
поча́лка
«барка, якою колись перевозили хліб»
прича́л
прича́льний
чал
«линва, трос»
ча́литися
«підкрадатися; знатися, приятелювати»
ча́лка
«місце розвантажування або остаточної стоянки плоту (на Дніпрі)»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ча́ліць | білоруська |
| k'uł «линва» (род. в. kłoy)(Petersson AfSlPh 36, 154--155; Schrader Reallexikon II 500) | вірменська |
| ϰάλως «линва, мотуз» | грецька |
| ϰέλλω «притягаю, приганяю до берега» | грецька |
| halb «руків’я» | давньоверхньонімецька |
| kálpa «перекладка на санях» | литовська |
| ча́лить | російська |
| c̦almak «обмотувати» | турецька |
| kìlpa «стремено, петля» | ? |
| halftra «вуздечка» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України