ПРИХАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
при́хати «видавати глухий уривчастий звук СУМ; кашляти Г; сопти Нед»
псл. pryxati «пирхати», пов’язане з pryskati «прискати», можливо, також з пи́рхати;
п. prychać «пирхати», болг. при́хна «пирхну; пирскну, засміюсь»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
при́хкати
«прихати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| при́хна «пирхну; пирскну, засміюсь» | болгарська |
| prychać «пирхати» | польська |
| pryxati «пирхати» | праслов’янська |
| pryskati «прискати» | ? |
| пи́рхати | ? |
пи́рхати «шумно випускати повітря з ніздрів чи рота; судорожно кашляти»
остаточно не з’ясоване;
вважається звуконаслідувальним утворенням (Фасмер ІІІ 247);
висловлювалося також припущення (Преобр. ІІ 48–49; Brückner 410–411) про зв’язок з коренем *perx-/*porx- ‹ *pers-, тим самим, що і в персть, пе́рхоть, по́рох, причому вважалося, що первісним значенням тут було «з кашлем виділяти бризки», можливо, пов’язане з [при́хати] «кашляти» (пор.);
р. перха́ть «кашляти», бр. пы́рхаць «пирхати», пе́рхаць «кашляти», п. [pierszeń] «чихотна трава, тисячолисник», ч. prchati «прискати», слц. prchúl’at’ «кашляти», болг. пръ́хам «пирхаю», слн. pŕhati «пирхати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
запи́рханий
«який задихався»
перха́ти
«кашляти»
перхота
«лоскотання в горлі»
пирхо́та
«тс.; кашель»
поперхну́тися
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пы́рхаць «пирхати» | білоруська |
| пе́рхаць «кашляти» | білоруська |
| пръ́хам «пирхаю» | болгарська |
| *perx-/*porx- | індоєвропейська |
| pierszeń «чихотна трава, тисячолисник» | польська |
| перха́ть «кашляти» | російська |
| prchúl'at' «кашляти» | словацька |
| pŕhati «пирхати» | словенська |
| персть | українська |
| пе́рхоть | українська |
| по́рох | українська |
| при́хати «кашляти» (пор.) | українська |
| prchati «прискати» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України