ПРИТІНІ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
тінь
псл. těnь;
загальноприйнятої етимології не має;
більшість дослідників (Черных II 236; Sławski I 100; Rozwadowski Jagić–Festschr. 306–308; Vondrák BB 29, 173–178; Mikkola Ursl. Gr. 66) виводить з *těmnь «темне місце», пов’язуючи з tьma «тьма, пітьма», *tьmьnъ «темний» (ě пояснюється впливом *sěnь «тінь»);
більш переконливою є думка про зв’язок з псл. stěnь «тінь» і sěnь «тс.» (Откупщиков 237–238; Iljinskij AfSlPh 28, 160; Горяев 382; Мельничук Этимология 1984, 139; Brückner 62; Machek ESJČ 578; Mikl. EW 323);
р. тень, бр. цень, п. cień, ч. [tín, tiň], слц. tieň, нл. śěň, слн. ténja, цсл. тѣна;
Фонетичні та словотвірні варіанти
відтіни́ти
відті́нок
ві́дтінь
за́тінка
«абажур»
заті́ння
заті́нок
«сонячний годинник»
за́тінок
за́тінь
«затінок»
на́тінка
«відтінок»
на́тінок
«тіньове зображення, силует»
отіни́ти
отті́нє
«відблиск, слабке світло»
приті́нений
притіни́ти
притінко́вий
«сутінковий»
при́тінок
«затінок; [півтінь Куз]»
при́тінь
«півтінь»
тіни́стий
тіни́ти
тінни́к
«тінисте місце; [альтанка, бесідка Шейк]»
ті́нок
«тінисте місце»
ті́нявий
тіня́стий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| цень | білоруська |
| śěň | нижньолужицька |
| cień | польська |
| těnь | праслов’янська |
| *těmnь «темне місце» | праслов’янська |
| tьma «тьма, пітьма» | праслов’янська |
| *tьmьnъ «темний» (ě пояснюється впливом *sěnь «тінь») | праслов’янська |
| *sěnь | праслов’янська |
| stěnь «тінь» | праслов’янська |
| sěnь «тс.» | праслов’янська |
| тень | російська |
| tieň | словацька |
| ténja | словенська |
| тѣна | церковнослов’янська |
| tín | чеська |
| tiň | чеська |
чини́ти «робити; ставити тісто; (про тварин) народжувати; дубити, вичинювати; [(про змію) класти яйця Г]»
псл. činiti «робити» (‹ «стежити за порядком»), похідне від činъ «порядок, дія»;
р. чини́ть «лагодити; робити загостреним; заповняти чимось пусте, начиняти», бр. чыні́ць «чинити, творити, робити; робити (кудель)», др. чинити «влаштовувати; виготовляти; складати; робити; укладати (про мир); виявляти», п. czynić «робити», ч. činit «робити, складати», слц. činit’ «тс.», вл. činić «робити, діяти; поводитися», нл. cyniś «тс.», болг. чѝня «роблю; маю певну ціну», м. чини «робить; складає; коштує», схв. чѝнити «робити, складати», слн. заст. číniti «тс.», стсл. чинити «ставити в ряд, приводити в порядок; творити, складати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́чинка
зачимба́рити
«зарізати кабана»
зчи́нки
«полова»
начини́ти
на́чинка
на́чи́ння
«посуд»
підчи́нка
«оборка на подолі спідниці»
пі́дчинки
«висівки, полова»
подрозчинить
«додати борошна в тісто до замісу; збільшити кількість розчиненого тіста»
подчинить
«підсипати борошна в тісто перед замісом»
при́тінь
«тс.»
причи́н
«протрава; дубильна яма; посуд для дублення»
причи́на
«причина; хвороба»
причи́ний
причи́ник
причи́нний
«психічно хворий»
причи́нок
«зауваження»
причи́няний
«протравлений дуб»«прикадок, посуд для дублення»
(у сполученні причи́няний дуб)(у сполученні причи́няний прикадок)
причиня́ник
«тс.»
причиня́ти
«прикривати, прихлопувати; [додавати; готувати розчин (на хліб та ін.) ДзАтл]»
причі́н
«назва розчину (для хліба та ін.)»
причі́на
счи́нки
«полова»
счиня́ти
«чистити збіжжя»
(у сполученні счиня́ти збі́жжя)
учи́нок
учиня́ти
чимба́рство
«чинбарство»
чинба́
«чиньба, приготування»
чинба́р
чинбаре́нко
«син чинбаря»
чинба́рити
«чинити, вичинювати шкіру»
чинбари́ха
«дружина чинбаря»
чинбарі́вна
«дочка чинбаря»
чинба́рний
чинба́рня
чинба́рство
чи́нений
чини́тель
«виконувач»
(у виразі ч. закону)
чині́та
«чарівник»
чи́нка
«вичинка шкіри»
чинки́
«чари»
чи́нний
чиньба́
«вичинка; термосіння, побої»
чиня́нка
«бомба, начинена порохом»
чиня́ти
«тс.»
чіньки
«чари»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| чыні́ць «чинити, творити, робити; робити (кудель)» | білоруська |
| чѝня «роблю; маю певну ціну» | болгарська |
| činić «робити, діяти; поводитися» | верхньолужицька |
| чинити «влаштовувати; виготовляти; складати; робити; укладати (про мир); виявляти» | давньоруська |
| чини «робить; складає; коштує» | македонська |
| cyniś «тс.» | нижньолужицька |
| czynić «робити» | польська |
| činiti «робити» (‹ «стежити за порядком») | праслов’янська |
| чини́ть «лагодити; робити загостреним; заповняти чимось пусте, начиняти» | російська |
| чѝнити «робити, складати» | сербохорватська |
| činit' «тс.» | словацька |
| číniti «тс.» | словенська |
| чинити «ставити в ряд, приводити в порядок; творити, складати» | старослов’янська |
| činit «робити, складати» | чеська |
| činъ «порядок, дія» | ? |
| číniti «тс.» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України