ПРИТЧОВІ — ЕТИМОЛОГІЯ
при́тча «коротке повчальне оповідання; [випадок, дивний збіг, пригода Нед]»
псл. pritъčа ‹ *рrі-tъk-jа «випадок», похідне від pritъknǫti, утвореного за допомогою префікса pri- «при-» від tъknǫti «ткнути»;
р. при́тча «вислів, коротке повчальне оповідання; [несподіваний (нещасний) випадок; несподіване захворювання; уроки, причина]», бр. пры́тча «притча, [неприємний випадок, ганьба]», др. притъча «притча, приклад, вислів; випадок; нещастя, лихо», п. ст. przytcza «випадок», болг. при́тча «притча», схв. при̑ча «оповідання; притча, казка», слн. príčа «момент, теперішній час; свідчення, свідок; притча, казка, оповідання», стсл. притъча «притча»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
притчови́й
«який стався через випадок; наснився»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пры́тча «притча, [неприємний випадок, ганьба]» | білоруська |
| при́тча «притча» | болгарська |
| притъча «притча, приклад, вислів; випадок; нещастя, лихо» | давньоруська |
| przytcza «випадок» | польська |
| pritъčа ‹ *рrі-tъk-jа «випадок» | праслов’янська |
| при́тча «вислів, коротке повчальне оповідання; [несподіваний (нещасний) випадок; несподіване захворювання; уроки, причина]» | російська |
| ча «оповідання; притча, казка» | сербохорватська |
| príčа «момент, теперішній час; свідчення, свідок; притча, казка, оповідання» | словенська |
| притъча «притча» | старослов’янська |
| pri- «при-» | ? |
| tъknǫti «ткнути» | ? |
| przytcza «випадок» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України