ПРИТУПЛЕНИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
тупи́й
псл. tǫpъ «тупий»;
загальноприйнятої етимології не має;
зіставляється з лит. tem̃pti, tampýti «тягнути, натягувати, розтягувати», tіm̃pti «тягнутися», tìmpa «тятива, рогатка», лтс. tiept «натягувати, робити тугим», дісл. þomb «надутий живіт; натягнута тятива», þambr «товстий, надутий» і пов’язується з псл. tętiva (‹temptiva) «тятива»;
пов’язується також (Младенов 646) з псл. tęti «тяти, різати, рубати» і зіставляється з гр. τέμνω «ріжу»;
існує думка (Преобр. Вып. последний 18; Schuster-Šewc 1560; Skok III 524) про зв’язок з псл. stǫpa «ступа, ступня» і спорідненість з двн. свн. stumpf «скалічений, тупий», нвн. stumpf «тупий», двн. stumbal «обрубок, обрізок»;
р. тупо́й, бр. тупы́, др. тупъ, п. tępy, ч. слц. tupý, вл. нл. tupy, болг. тъп, м. тап, схв. ту̏п, слн. tòp, с.-цсл. тѫпъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
отупі́ння
оту́плювати
отупля́ти
приту́плений
приту́плювати
притупля́ти
тупа́к
«велика тупа сокира; затуплене знаряддя; тупа, розумово обмежена людина, [тупий незграбний ніж Ме; тупий ніж О]»
тупе́нький
тупе́рь
«тупа людина»
тупе́ць
«тупе знаряддя; [тупа людина]»
тупи́к
«залізнична колія, яка з одного боку обривається; перешкода; безвихідь; [затуплений шматок коси]»
тупи́рь
«тс.»
тупи́ти
тупи́ця
«тупа сокира; тупе знаряддя; тупа людина; [знаряддя для рубання заліза О]»
тупій
«тупа сторона ножа»
тупі́ти
тупі́шати
тупі́ший
тупія́ка
«тупе знаряддя; тупа людина»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| тупы́ | білоруська |
| тъп | болгарська |
| tupy | верхньолужицька |
| τέμνω «ріжу» | грецька |
| stumpf «скалічений, тупий» | давньоверхньонімецька |
| stumbal «обрубок, обрізок» | давньоверхньонімецька |
| þomb «надутий живіт; натягнута тятива» | давньоісландська |
| þambr «товстий, надутий» | давньоісландська |
| тупъ | давньоруська |
| tiept «натягувати, робити тугим» | латиська |
| tem̃pti | литовська |
| tampýti «тягнути, натягувати, розтягувати» | литовська |
| tіm̃pti «тягнутися» | литовська |
| tìmpa «тятива, рогатка» | литовська |
| тап | македонська |
| tupy | нижньолужицька |
| stumpf «тупий» | нововерхньонімецька |
| tępy | польська |
| tǫpъ «тупий» | праслов’янська |
| tętiva «тятива» (‹temptiva) | праслов’янська |
| temptiva | праслов’янська |
| tęti «тяти, різати, рубати» | праслов’янська |
| stǫpa «ступа, ступня» | праслов’янська |
| тупо́й | російська |
| тѫпъ | сербо-церковнослов’янська |
| ту̏п | сербохорватська |
| stumpf «скалічений, тупий» | середньоверхньнімецька |
| tupý | словацька |
| tòp | словенська |
| tupý | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України