ПРИТИН — ЕТИМОЛОГІЯ
прити́н «притулок, пристановище»
очевидно, похідне утворення від приткну́тися (в усному мовленні часто притну́тися) «знайти собі місце»;
р. прито́н, болг. пото́н «стеля; [підлога]» пов’язується також (Младенов 498; Варбот 80) з псл. tęti «тяти, відтинати»;
пов’язання з тин (Даль ІІІ 471) безпідставне;
р. [приты́н] «тс.», прито́н «кубло», бр. прыто́н «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| прыто́н «тс.» | білоруська |
| пото́н «стеля; [підлога]» | болгарська |
| tęti «тяти, відтинати» | праслов’янська |
| прито́н | російська |
| приты́н «тс.» | російська |
| прито́н «кубло» | українська |
| приткну́тися «знайти собі місце» (в усному мовленні часто притну́тися) | ? |
| тин | ? |
притя́ти «прикріпити, прив’язати»
результат видозміни значення «обрізати», звідки «прикоротити, перепинити, обмежити переміщення, припинити»;
р. [прити́н] «місце, де стають вартові; місце, де щось прив’язано; межа руху, точка стояння чогось»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
прити́н
«місце, де стоять вартові, пост»
прити́на
«тс.»
притина́ти
«прикріплювати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| прити́н «місце, де стають вартові; місце, де щось прив’язано; межа руху, точка стояння чогось» | російська |
| значення «обрізати» | ? |
| звідки «прикоротити, перепинити, обмежити переміщення, припинити» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України