ПРИСЯГАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

при́ся́га

псл. prisęga, похідне від дієслова *prisęgti «присягти», власне «доторкнутися до предмета, яким присягали», утвореного за допомогою префікса pri- «при-» від *sęgti «сягти»;
менш обґрунтованим є припущення (Machek ESJČ 535) про вторинне походження праслов’янського *-sęg(ti) у *prisęgti – з первісного *-seik-, що зіставляється з лит. síеkti «сягати», saikìnti «приводити до присяги»;
р. прися́га, бр. пры́ся́га, др. присяга, п. przysięga, ч. přísaha, слц. prísaha, вл. přisaha, нл. pśisega, схв. при̏сега, слн. priséga, стсл. присѧга;
Фонетичні та словотвірні варіанти

присяга́ння
присяга́ти
прися́глий «присяжний»
присягну́ти
присягти́
при́ся́жний
прися́зство «присяга»
присячи «присягти»
присяшти «тс.»
сприсяга́тися «таємно змовлятися»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
пры́ся́га білоруська
přisaha верхньолужицька
присяга давньоруська
síеkti «сягати» литовська
pśisega нижньолужицька
przysięga польська
prisęga праслов’янська
прися́га російська
сега сербохорватська
prísaha словацька
priséga словенська
присѧга старослов’янська
přísaha чеська
*prisęgti «присягти» ?
власне «доторкнутися до предмета, яким присягали» ?
pri- «при-» ?
*sęgti «сягти» ?
*-sęg(ti) ?
saikìnti «приводити до присяги» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України