ПРИСЯГАННЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
при́ся́га
псл. prisęga, похідне від дієслова *prisęgti «присягти», власне «доторкнутися до предмета, яким присягали», утвореного за допомогою префікса pri- «при-» від *sęgti «сягти»;
менш обґрунтованим є припущення (Machek ESJČ 535) про вторинне походження праслов’янського *-sęg(ti) у *prisęgti – з первісного *-seik-, що зіставляється з лит. síеkti «сягати», saikìnti «приводити до присяги»;
р. прися́га, бр. пры́ся́га, др. присяга, п. przysięga, ч. přísaha, слц. prísaha, вл. přisaha, нл. pśisega, схв. при̏сега, слн. priséga, стсл. присѧга;
Фонетичні та словотвірні варіанти
присяга́ння
присяга́ти
прися́глий
«присяжний»
присягну́ти
присягти́
при́ся́жний
прися́зство
«присяга»
присячи
«присягти»
присяшти
«тс.»
сприсяга́тися
«таємно змовлятися»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пры́ся́га | білоруська |
| přisaha | верхньолужицька |
| присяга | давньоруська |
| síеkti «сягати» | литовська |
| pśisega | нижньолужицька |
| przysięga | польська |
| prisęga | праслов’янська |
| прися́га | російська |
| сега | сербохорватська |
| prísaha | словацька |
| priséga | словенська |
| присѧга | старослов’янська |
| přísaha | чеська |
| *prisęgti «присягти» | ? |
| власне «доторкнутися до предмета, яким присягали» | ? |
| pri- «при-» | ? |
| *sęgti «сягти» | ? |
| *-sęg(ti) | ? |
| saikìnti «приводити до присяги» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України