ПРИНЦ — ЕТИМОЛОГІЯ
принц «титул члена королівського або князівського дому»
запозичення з нововерхньонімецької мови;
нвн. Prinz «принц» (‹ свн. prinz(e)) походить від фр. ст. prince «князь, принц», що продовжує лат. prīnceps «глава, ватажок; син імператора, спадкоємець престолу», яке виникло з *рrīmō-сарus «який займає перше місце», утвореного з основ слів prīmus «перший» і саріо «беру, захоплюю, займаю»;
р. принц, [прынц, пры́нец], бр. прынц, п. [prync], ч. слц. нл. princ, вл. prync, болг. м. принц, схв. при̏нц, слн. prínc;
Фонетичні та словотвірні варіанти
принце́са
принци́зна
«принцеса»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| прынц | білоруська |
| принц | болгарська |
| prync | верхньолужицька |
| prīnceps «глава, ватажок; син імператора, спадкоємець престолу» | латинська |
| *рrīmō-сарus «який займає перше місце» | латинська |
| prīmus «перший» | латинська |
| саріо «беру, захоплюю, займаю» | латинська |
| принц | македонська |
| princ | нижньолужицька |
| Prinz «принц» (‹ свн. prinz(e)) | нововерхньонімецька |
| prync | польська |
| принц | російська |
| прынц | російська |
| пры́нец | російська |
| при̏нц | сербохорватська |
| prinz(e) | середньоверхньнімецька |
| prinz(e) | середньоверхньнімецька |
| princ | словацька |
| prínc | словенська |
| princ | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України