ПРИМІТНИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
мі́тити «ставити мітку; мати на увазі, намічати; цілити»
псл. mětiti опосередковано пов’язане з metati «метати»;
зіставляється з дінд. mātiḥ «міра, пізнання», лат. mētior «міряю», гр. μ́ητις «рада; розум», дангл. mǣd «міра», пов’язаними з іє. *mē«міряти»;
можливий також більш віддалений зв’язок з гот. maitan «рубати, різати, висікати»;
р. ме́тить, бр. ме́ціць, др. мѣтити, п. przymiot «приміта, ознака», болг. смя́там «рахувати, вичисляти, вважати», схв. замијèтити «примітити», приме́тати «тс.; зазначити»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́мітка
«замітка, запис»
відмі́тина
«пляма іншого кольору на шкірі тварини»
відмі́тка
відмі́тчик
домітува́ти
«метикувати»
Ж
замі́т
«пам’ять, спостерігання»
замі́тина
«зарубка у теслярів»
за́мі́тка
замітки́й
«примітний»
замі́тли́вий
«спостережливий»
замі́тниця
«довге і тонке дерево, яке сплавляють»
заміча́ти
замі́чка
«замітка»
изміча́ти
«спостерігати»
мі́та́
мі́тка
мітки́й
«примітний»
мі́ткий
«влучний»
мі́тчик
мі́чений
намі́тка
невзамі́ту
«непримітне»
невмі́тно
«тс.»
одме́тний
«відмінний чимось від іншого»
помі́тка
помі́тливий
«спостережливий»
помі́тний
поміча́ти
«спостерігати; робити помітки»
примі́та
примі́тка
при́мітка
«приміта»
примі́тливий
«уважний»
примітний
приміча́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ме́ціць | білоруська |
| смя́там «рахувати, вичисляти, вважати» | болгарська |
| maitan «рубати, різати, висікати» | готська |
| μ́ητις «рада; розум» | грецька |
| mǣd «міра» | давньоанглійська |
| mātiḥ «міра, пізнання» | давньоіндійська |
| мѣтити | давньоруська |
| *mē «міряти» | індоєвропейська |
| mētior «міряю» | латинська |
| przymiot «приміта, ознака» | польська |
| mětiti опосередковано пов'язане з metati «метати» | праслов’янська |
| ме́тить | російська |
| замијèтити «примітити» | сербохорватська |
| приме́тати «тс.; зазначити» | українська |
міша́ти «змішувати; заважати»
псл. měšati (‹*měsjati) «мішати», пов’язане чергуванням приголосних з měsiti «місити»;
р. меша́ть, бр. мяша́ць, др. мѣшати, п. mieszać, слц. miešať, вл. měšeć, нл. měšaś, полаб. messat, болг. ме́шам, м. меша, схв. ме́шати, слн. méšati, стсл. мѣшати;
Фонетичні та словотвірні варіанти
впере́міш
впере́мішку
впо́міш
«ТС.»
всу́міш
до́мішка
замішани́на
«мішанина; сум’яття»
заміша́ння
заміша́нство
«збентеженість»
за́мішка
«рідка страва; напіврідка суміш кормів»
змі́шувальний
змі́шувач
міша́к
«мішалка»
міша́лка
міша́льний
міша́льник
мі́шанець
«метис, гібрид, виродок; порушник спокою»
мі́шанє
«суміш; спільне пасовисько»
мі́шаний
мі́ша́ник
«селянин, що дає своїх овець пастися разом з чужими»
мішанина
мішаниця
мі́шанка
«кормова суміш; [спільне пасовисько Ж]»
міша́тися
«вмішуватися, втручатися»
мі́шка
«палиця для мішання рідини; суміш»
мі́шма
«упереміш»
мішу́н
«мішалка»
наміш
«сміття, суміш»
намі́шованик
«вид печива, пирога»
намі́шуваник
«вид хліба»
о́бмішка
«висівки або мука, що підмішується до корму»
пере́мі́шка
«перешкода; переміна; змішування»
перемі́шне
«впереміш»
по́місь
помі́ха
«перешкода»
по́міш
«мішанина; впереміш»
при́місь
при́мітний
при́мішка
су́міш
су́мішка
су́мішний
«змішаний»
су́мішниця
«компост»
у́мішка
«придача; гарнір, приправа»
упере́міш
упере́мішку
усу́міш
шка
«замішання, перешкода»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мяша́ць | білоруська |
| ме́шам | болгарська |
| měšeć | верхньолужицька |
| мѣшати | давньоруська |
| меша | македонська |
| měšaś | нижньолужицька |
| messat | полабська |
| mieszać | польська |
| měšati «мішати» (‹*měsjati) | праслов’янська |
| меша́ть | російська |
| ме́шати | сербохорватська |
| miešať | словацька |
| méšati | словенська |
| мѣшати | старослов’янська |
| měsiti «місити» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України