ПРИМХЛИВИМ — ЕТИМОЛОГІЯ

при́мха «каприз, забаганка; [марновірна прикмета; марновірні обряди; нашепти, наговори; талісмани Бі]»

очевидно, давніше *примъха, утворене з прийменника при та іменника *мъха «іржа на збіжжі, хвороба колоса» (пор. р. [мха] «тс.»), пов’язаного з мъхъ «мох»;
пор. р. [па́мха] «перешкода, лихо, шкода, біда, невдача, халепа, диво, нісенітниця; пошесть», [по́мха] «перешкода, невдача, причина, псування; неврожай з видимої причини, напр., від куколю, головні, іржі тощо»;
розвиток значення *примъха йшов у двох напрямах: «хвороба збіжжя, колоса» → «забобон, забобонна прикмета, певні магічні дії (у зв’язку з тим, що хвороби збіжжя часто вважалися наслідком чаклування)»;
«хвороба збіжжя, колоса» → «хвороба взагалі» → «каприз, вередування хворої людини» → «вередування взагалі» (як семантичну паралель пор. р. [при́вере́д], що первісно, як і [ве́ред], означало «чиряк, болячка», а пізніше також «примха, каприз», звідки привере́дничать «вередувати»);
пов’язання з р. [примститься] «привидітися, приснитися» (Кравчук Белар. лексікал. і этымал. 86) необґрунтоване;
бр. пры́мхі (мн.) «марновірство; марновірні прикмети», п. [prymcha] «дурнувата людина»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

при́мхати «вередувати, капризувати»
при́мхли́вий
примхува́тий «примхливий»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
пры́мхі «марновірство; марновірні прикмети» (мн.) білоруська
prymcha «дурнувата людина» польська
па́мха «перешкода, лихо, шкода, біда, невдача, халепа, диво, нісенітниця; пошесть» російська
по́мха «перешкода, невдача, причина, псування; неврожай з видимої причини, напр., від куколю, головні, іржі тощо» російська
привере́дничать російська
примститься «привидітися, приснитися» російська
*примъха українська
при «іржа на збіжжі, хвороба колоса» (пор. р. [мха] «тс.») українська
мъхъ «мох» українська
*мъха українська
*мъха українська
*примъха «хвороба збіжжя, колоса» українська
при́вере́д ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України