ПРИМАНОК — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
мани́ти «кликати; вабити; вводити в оману»
псл. maniti, manjǫ «манити»;
споріднене з лтс. mãnît «обманювати», двн. mein «облудний», дінд. māya «привид, мана, чари», ав. māyā- «тс.»;
наявна лише в частині слов’янських мов основа man- відповідає властивій іншим слов’янським мовам основі mam- з тим самим значенням (п. mamić, ч. mámit, слц. mámiť, болг. ма́мя, м. мами, схв. мáмити, слн. mamít і);
обидві основи могли бути утворені за допомогою відмінних детермінантів від одного кореня mā- «швидко рухати, махати» або одна з них є результатом асиміляції чи дисиміляції кінцевого приголосного у корені (m – n);
р. мани́ть, бр. мані́ць, др. манение «зваблювання», п. [manić], ч. [podmanic], нл. maniś;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вмана́
«мана»
за́манка
«принада»
зама́нли́вий
заману́тися
заманчи́вий
зманьчи́вий
«оманливий»
мана́
мани́тися
«хотітися»
манії́тися
«снитися»
манли́вий
ма́нути
«спокушати»
(заст.)
ману́тися
«тс.»
ма́ня
«мана»
навмана́
навмани́
навманки́
навмання́
навманці́
навманя́
навманя́к
навманя́ки́
намана́
«навмання»
наомани́
«тс.»
о́бма́н
обма́на
обмани́тель
обма́нка
«(мін.); [спосіб вишивання ЛБ VII]»
обма́нли́вий
обма́нний
обма́нник
обма́нство
обма́нщик
обма́нювати
ома́на
омане́ць
«манівець»
ома́нливий
ома́нний
ома́нювати
пере́ман
«переманювання»
перема́нювач
підма́на
«ошукання, спокуса»
пома́на
«мана»
пома́нли́вий
«привабливий»
прима́на
при́ма́нка
приманли́вий
прима́нний
приманчи́вий
при́мань
ума́нювати
«заманювати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| māyā- «тс.» | авестійська |
| мані́ць | білоруська |
| mein «облудний» | давньоверхньонімецька |
| māya «привид, мана, чари» | давньоіндійська |
| манение «зваблювання» | давньоруська |
| mãnît «обманювати» | латиська |
| maniś | нижньолужицька |
| manić | польська |
| maniti | праслов’янська |
| мани́ть | російська |
| podmanic | чеська |
| manjǫ «манити» | ? |
| man- (п. mamić, ч. mámit, слц. mámiť, болг. ма́мя, м. мами, схв. мáмити, слн. mamít і) | ? |
| mā- «швидко рухати, махати» | ? |
лихома́нка «хвороба, пропасниця, гарячка; малярія; метушливо гарячкова діяльність»
складне слово, утворене з основ іменника ли́хо і дієслова мани́ти (пор. прима́нка);
первісно означало «те, що приманює лихо»: варіант [лихома́йка], очевидно, є результатом деетимологізації слова з видозміною другої частини під впливом ма́яти(ся);
менш переконлива спроба реконструкції первісного значення слова як «та, що задумує лихо» і зіставлення його з гр. δισμενής (Потебня РФВ 7, 68; Меркулова Этимология 1983, 60 – 62);
р. [лихома́нка] «малярія; шахрайка, ошуканка», [лихома́н] «шахрай», [лихома́нить] «завдавати шкоди», бр. ліхама́нка «лихоманка», п. [lichman] «марнотрат», [lichmanić] «марнувати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
лихома́йка
«пропасниця, гарячка»
лихома́нити
лихома́ньця
«трясця»
лихоми́нний
«лихоманковий»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ліхама́нка «лихоманка» | білоруська |
| δισμενής | грецька |
| lichman «марнотрат» | польська |
| lichmanić «марнувати» | польська |
| лихома́нка «малярія; шахрайка, ошуканка» | російська |
| лихома́н «шахрай» | російська |
| лихома́нить «завдавати шкоди» | російська |
| ли́хо (пор. прима́нка) | українська |
| мани́ти (пор. прима́нка) | українська |
| прима́нка | українська |
| лихома́йка | українська |
| ма́яти(ся) | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України