ПРИМ — ЕТИМОЛОГІЯ
при́ма «інтервал між звуками того самого ступеня; основний тон акорду; провідна партія ансамблю; провідна акторка; [товари найвищої якості Куз]» (муз.)
запозичення з італійської мови (у значенні «товари найвищої якості» від іт. prima qualità «першого ґатунку», можливо, через нвн. príma «тс.»);
зводиться до лат. prīma «перша», жін. р. від prīmus «перший»;
р. болг. м. при́ма, бр. пры́ма, п. pryma, ч. prima, слц. príma, схв. при̑ма, при́ма, слн. príma «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
при́йма
«п’ята з шести великих струн бандури»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пры́ма | білоруська |
| при́ма | болгарська |
| prīma «перша» | латинська |
| prīmus «перший» | латинська |
| при́ма | македонська |
| príma | нововерхньонімецька |
| príma | нововерхньонімецька |
| pryma | польська |
| при́ма | російська |
| при̑ма | сербохорватська |
| при́ма | сербохорватська |
| príma | словацька |
| príma «тс.» | словенська |
| prima | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України