ПРИКОЛЕНЬ — ЕТИМОЛОГІЯ
при́корень «кілок для припону свійських тварин»
результат видозміни форми [при́колень] «тс.», від кіл, під впливом при́корень «частина стовбура біля кореня, пень», [при́корінь] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
при́корінь
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| при́колень «тс.» | українська |
| кіл | українська |
| при́корень «частина стовбура біля кореня, пень» | українська |
| при́корінь «тс.» | українська |
кіл «загострена товста палиця»
псл. kolъ, пов’язане з kolti «колоти»;
споріднене з лит. kuõlas «кілок», гр. κόλος «надламаний, з відрізаними рогами», можливо, також з лит. skalà «тріска», гр. σκωλος «кілок»;
р. бр. болг. м. кол, др. колъ, п. нл. kół, ч. kůl, слц. kôl, вл. kół, схв. кòлац, ст. кол, слн. kòl, стсл. колъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кілкува́ти
«ставити стіну з кілля»
кі́лля
(зб.)
кіло́к
обкілюва́ти
«зробити стіну з жердин»
па́кіл
«кілок»
па́кілля
па́кол
«межовий знак»
па́колок
при́кі́л
«кіл, вбитий у землю»
при́кі́лок
«невеликий кілок, вбитий у землю»
прикі́льнє
«кілки»
(зб.)
при́кол
«тс.»
при́ко́лень
«тс.; невеличкий кілок, що прикріплює жердину до даху; частина кола, вбитого в землю»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кол | білоруська |
| кол | болгарська |
| kół | верхньолужицька |
| κόλος «надламаний, з відрізаними рогами» | грецька |
| σκω˜λος «кілок» | грецька |
| колъ | давньоруська |
| kuõlas «кілок» | литовська |
| skalà «тріска» | литовська |
| кол | македонська |
| kół | нижньолужицька |
| kół | польська |
| kolъ | праслов’янська |
| kolti «колоти» | праслов’янська |
| кол | російська |
| кòлац | сербохорватська |
| кол | сербохорватська |
| kôl | словацька |
| kòl | словенська |
| колъ | старослов’янська |
| kůl | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України