ПРИДОННЕ — ЕТИМОЛОГІЯ

дно

псл. dъno ( ‹*dъbno) «дно, глибина» (до семантики пор. також укр. у дну «всередину», др. дънѣ «всередині», дъну «тс.», изъ дъну «зсередини»);
споріднене з лтс. dubens «дно», dibens «дно, глибина», dibins «тс.»;
іє. *dhub-/dheub- «глибокий, видовбаний»;
у балто-слов’янських словах корінь поширений суфіксом -no-, без нього виступає ще в лит. dubùs «глибокий», dùbti «занурюватися», daubà «яр», лтс. daũba «тс.», dubt «занурюватися», прус. padaubis «долина», гот. dips «глибокий», нвн. tief, кімр. dwfn «тс.»;
з глухим кінцевим приголосним іє. *dhup- виступає в псл. dupa, укр. ду́ла, дупло́;
є спроби пояснити псл. *dъbno як наслідок метатези *bъdno, що зіставляється з н. Boden «дно; земля, ґрунт», гр. πυφμήν «дно, низ», дінд. budhnáḥ «тс.», ав. būnō «дно, глибина», bunō «тс.» (Zubatý St. а čl. І 294; Machek ESJČ 121; Holub–Кор. 103);
р. бр. м. дно, др. дъно, п. ч. слц. вл. нл. dno, полаб. dånü, болг. дъ́но, схв. днȕ, слн. dnò, стсл. дъно;
Фонетичні та словотвірні варіанти

безде́нний
безде́нок «вулик без дна»
без́дна
бездо́нний
безо́день
безо́дній
ви́днити «вийняти дно»
видні́вка «бездонна бочка»
де́нниця «дошка в дні воза»
де́нце
денці́вка «сопілка з денцем»
денчи́ще «днище»
дне́нце «посуд для пиття»
дни́ти «вставляти дно»
дни́ця «поперечна дошка в колесі водяного млина»
дни́ще «дно; дошка, на одному кінці якої сідає пряля, вставляючи в другий гребінь чи куделю»
дни́щик «майстер, що виготовляє днища»
дні «всередині»
дну́ка «тс.; всередину»
до «до низу» (про складки на довгому одязі)
до́нний
задена́ти «вставляти дно»
заденчи́ти
задина́ти
задне́ний
задни́ти «тс.»
задно́ваний
оде́нки «залишки на дні»
оде́нок «копиця, стіжок на дерев’яній підстилці; дерев’яна підстилка під копицею, стіжком»
оде́ньки
передни́ти «поміняти дно»
піддо́н
піддо́нник
поде́нє «тс.»
поде́нок «тс.; нижня дошка у возі»
подо́нний
придо́нний
роздена́ти «виймати дно»
розденчи́ти
розди́нчити
роздни́ти
розднут́и
розідни́ти «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
būnō «дно, глибина» авестійська
дно білоруська
дъ́но болгарська
dno верхньолужицька
dips «глибокий» готська
πυφμήν «дно, низ» грецька
budhnáḥ «тс.» давньоіндійська
дъно давньоруська
*dhub-/dheub- «глибокий, видовбаний» індоєвропейська
*dhup- індоєвропейська
dwfn «тс.» кімрська
dubens «дно» латиська
daũba «тс.» латиська
dubùs «глибокий» литовська
дно македонська
dno нижньолужицька
Boden «дно; земля, ґрунт» німецька
tief нововерхньонімецька
dånü полабська
dno польська
dъno «дно, глибина» ( ‹*dъbno)(до семантики пор. також укр. у дну «всередину», др. дънѣ «всередині», дъну «тс.», изъ дъну «зсередини») праслов’янська
dupa праслов’янська
*dъbno праслов’янська
padaubis «долина» прусська
дно російська
днȕ сербохорватська
dno словацька
dnò словенська
дъно старослов’янська
ду́ла українська
dno чеська
dibens «дно, глибина» ?
dibins «тс.» ?
-no- ?
dùbti «занурюватися» ?
daubà «яр» ?
dubt «занурюватися» ?
дупло́ ?
є ?
bunō «тс.» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України