ПРИГУБИТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
гу́ба́ «край рота; рот»
псл. gǫba;
загальноприйнятої глибшої етимології не має;
очевидно, тотожне з псл. gǫba «гриб» (Brückner 138–139; Sławski І 271–272; БЕР І 298; Trautmann 101; Fraenkel 146–147; Persson Beitr. 81 – 82);
менш переконливо зіставляється з лит. gémbė «цвях, сучок; ст. вістря, виступ», гр. γαμφαί «щелепи» (Pedersen KZ 36, 334; Berп. I 340; Machek ESJČ 189);
р. бр. губа́, п. gęba «обличчя, рот», ч. слц. huba «морда, рот», вл. huba «уста, губа», нл. guba, болг. [гъ́ба] «тс.», схв. губа «морда, рило», слн. gôbec «морда»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
губа́ль
«людина з великими губами»
губа́н
губа́нь
«тс.»
губа́стый
губа́тий
губеня́та
«губки»
(у людини)
гу́би
«складки хустки»
губи́ще
губрі́й
«губань»
губрія́ка
«тс.»
гу́бці
«губки»
огу́бленна
пригу́бити
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| губа́ | білоруська |
| гъ́ба «тс.» | болгарська |
| huba «уста, губа» | верхньолужицька |
| γαμφαί «щелепи» | грецька |
| gémbė «цвях, сучок; ст. вістря, виступ» | литовська |
| guba | нижньолужицька |
| gęba «обличчя, рот» | польська |
| gǫba | праслов’янська |
| gǫba «гриб» | праслов’янська |
| губа́ | російська |
| губа «морда, рило» | сербохорватська |
| huba «морда, рот» | словацька |
| gôbec «морда» | словенська |
| huba «морда, рот» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України