ПРИГНІТ — ЕТИМОЛОГІЯ
гне́сти «гнітити»
псл. gnesti (*gnetǫ);
споріднене з двн. knetan «місити, мʼяти», снн. kneden, дангл. cnedan «тс.», нвн. kneten «давити, топтати, місити, масажувати», дісл. knoða «мʼяти», прус. gnode (‹*gnōtā-) «діжа»;
іє. *gen- «стискати»;
р. гнести́, бр. гне́сці, др. гнести, п. gnieść, ч. hnísti (ст. hnésti), слц. hniesť, нл. gněśiś, полаб. gnitĕ «місить (тісто)», болг. гнетя́ (гнета́) «пригнічую, давлю», м. гнете «набиває; пригнічує», схв. гњèсти, слн. gnésti, стсл. ГNЕСТИ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́гніт
«вижимки»
ви́гніток
«тс.»
гнет
«гніт»
гнеті́нка
«головка сиру»
гнету́ха
«пропасниця»
гнетю́чка
гніт
«прес; пригноблення»
гніти́ти
«давити, бити; гнобити»
гніту́ха
гнітю́чий
гнітю́чка
«тс.»
загніток
«пригнічений»
на́гніток
«мозоль (на нозі)»
при́гнет
«тиск»
при́гніт
«гноблення»
пригні́ток
«прес; пригноблена людина»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
гне́сці | білоруська |
гнетя́ «пригнічую, давлю» (гнета́) | болгарська |
cnedan «тс.» | давньоанглійська |
knetan «місити, мʼяти» | давньоверхньонімецька |
knoða «мʼяти» | давньоісландська |
гнести | давньоруська |
*gen- «стискати» | індоєвропейська |
гнете «набиває; пригнічує» | македонська |
gněśiś | нижньолужицька |
kneten «давити, топтати, місити, масажувати» | нововерхньонімецька |
gnitĕ «місить (тісто)» | полабська |
gnieść | польська |
gnesti (*gnetǫ) | праслов’янська |
gnode «діжа» (‹*gnōtā-) | прусська |
гнести́ | російська |
гњèсти | сербохорватська |
kneden | середньонижньонімецька |
hniesť | словацька |
gnésti | словенська |
ГNЕСТИ | старослов’янська |
hnísti (ст. hnésti) | чеська |
гніти́ти «підрумʼянювати в печі (хліб)»
псл. gnětiti;
походження не зовсім зʼясоване;
зіставляється з прус. knaistis «головешка» (Срезн. І 528; Bern. І 312), з двн. gnîtan «терти», дангл. gnîdan «тс.» (Fick KZ 41, 201; Фасмер І 421), з псл. gniti «гнити, тліти» (Holub – Kop. 246), з лат. in-cendo «запалюю» (Machek ESJČ 400);
форма [гніди́ти] зумовлена впливом прикметника гніди́й;
р. [гне́тья] «тріска для розпалювання печі», бр. [загнет] «загнітка, жарівник, вогнище при печі, куди вигрібають жар», [загне́так] «тс.», др. гнѣти «запалювати», гнѣсти «тс.», п. niecić «роздмухувати (вогонь)», ч. nítiti, ст. nietiti, слц. nietiť «тс.», схв. ст. унитити «запалювати вогонь», слн. nétiti «роздмухувати (вогонь)», стсл. ВЪЗNѢТИТИ «запалити»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гніди́ти
«тс.»
гніт
«вогонь на припічку для підрумʼянювання хліба; румʼянець на хлібах, посаджених у піч Па, Me»
за́гні́т
за́гнітка
«тс.»
пригні́т
«загнічування (хліба)»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
загнет «загнітка, жарівник, вогнище при печі, куди вигрібають жар» | білоруська |
gnîdan «тс.» | давньоанглійська |
gnîtan «терти» | давньоверхньонімецька |
гнѣти «запалювати» | давньоруська |
in-cendo «запалюю» | латинська |
niecić «роздмухувати (вогонь)» | польська |
gnětiti | праслов’янська |
gniti «гнити, тліти» | праслов’янська |
knaistis «головешка» | прусська |
гне́тья «тріска для розпалювання печі» | російська |
унитити «запалювати вогонь» | сербохорватська |
nietiť «тс.» | словацька |
nétiti «роздмухувати (вогонь)» | словенська |
ВЪЗNѢТИТИ «запалити» | старослов’янська |
загне́так «тс.» | українська |
гнѣсти «тс.» | українська |
nítiti | чеська |
гніди́ти | ? |
nietiti | ? |
унитити «запалювати вогонь» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України