ПРИГАТИТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

при́гати «підстрибувати»

не виключений зв’язок (Zupitza KZ 36, 65; Brückner ZfSlPh 2, 298) з пруг, пружни́й, р. упру́гий;
менш обґрунтоване зіставлення з двн. frosk «жаба», нвн. Frosch, дангл. frogga «тс.»;
споріднене з лит. sprùkti «утекти», лтс. sprūkt «тс.», spruga «затискач»;
псл. [prygati] «стрибати»;
р. пры́гать «стрибати», бр. [прыга́ць] «тс.», п. [prygnąć] «стрибнути», нл. [prygło] «сільце (на птахів)»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

подпри́говатися «танцювати з підскоком»
пригу́н «ковалик, Elater» (ент.)
пригу́нка «вид павука-стрибуна, Salticus» (ент.)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
прыга́ць «тс.» білоруська
frogga «тс.» давньоанглійська
frosk «жаба» давньоверхньонімецька
sprūkt «тс.» латиська
spruga «затискач» латиська
sprùkti «утекти» литовська
prygło «сільце (на птахів)» нижньолужицька
Frosch нововерхньонімецька
prygnąć «стрибнути» польська
prygati «стрибати» праслов’янська
упру́гий російська
пры́гать «стрибати» російська
пруг українська
пружни́й українська

підпри́жик «ковалик, Elater L.» (ент.)

похідне утворення від [при́гати] «стрибати, плигати»;
назва зумовлена тим, що цей жук, упавши на спину, підстрибує за допомогою виросту передньогрудей (УРЕ 6, 518);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
при́гати «стрибати, плигати» українська

пли́га́ти «стрибати; різко коливатися, тремтіти»

очевидно, пов’язане з [при́гати] «підскакувати, стрибати»;
зіставлялося (Ільїнський ЗIФВ 21–22, 4) з пгерм. *pleugh- (*pleuk-) «летіти»;
бр. [плы́гаць] «стрибати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

плиг «стрибок»
плиг (виг.)
плиг(о)ну́ти
пли́гом «стрибками»
плигу́н
плигу́нка
плигу́ха
пли́ка́ть «стрибати»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
плы́гаць «стрибати» білоруська
*pleugh- «летіти» (*pleuk-) прагерманська
при́гати «підскакувати, стрибати» українська

прия́ти «сприяти»

споріднене з дінд. priyáḥ «дорогий, гідний», príyatē «є задоволеним», prīṇāti «тішить», ав. frya «любий, улюблений», frīnāiti «любить, цінує», гр. πρᾱΰς «лагідний, м’який», гот. frijôn «любити», frijônds «друг», двн. friunt «тс.», нвн. freien «сватати», лтс. priêks «радість»;
псл. prijati, *prьjati;
р. ст. прыя́ть «бути відданим, прихильним», бр. [прыя́ць] «сприяти, допомагати», др. прияти «сприяти; піклуватися; бути відданим, прихильним», п. ст. przyjać «сприяти», ч. přáti, слц. priat’, вл. přeć, нл. [pśaś], ст. pśijaś «тс.», болг. прия́тел «приятель, друг», м. приjае «подобається; дає користь», схв. прѝjати «подобатися, смакувати; давати користь, бути корисним», слн. príjati «пасувати, годитися, відповідати, бути корисним», стсл. пригати «сприяти»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

заприязни́ти «зв’язати дружбою»
наприя́те «придбати»
неприязник «заздрісник; непривітна людина»
непри́язнь
не́при́я́тель «ворог, супротивник СУМ, Ж; [чорт Г]»
неприя́тельство «ворожнеча, неприязнь»
при́язни́й «схильний (до когось), дружній; приємний СУМ, Г»
прия́знува́ти «ставитися дружньо; приятелювати»
при́язнь
приятелі́зм
при́я́тель
при́я́тельство «дружба, приятелювання СУМ, Г; друзі (зб.) Нед»
приятелюва́ти
прия́тіль «приятель, друг»
прия́тство «дружба, приятелювання; друзі (зб.
прия́ч «приятель; той, хто сприяє, допомагає»
сприя́їти «сприяти»
сприятелитися «потоваришувати»
сприятелюва́ти(ся) «тс.»
сприя́ти
сприя́тливий
Етимологічні відповідники

Слово Мова
frya «любий, улюблений» авестійська
прыя́ць «сприяти, допомагати» білоруська
прия́тел «приятель, друг» болгарська
přeć верхньолужицька
frijôn «любити» готська
πρᾱΰς «лагідний, м’який» грецька
friunt «тс.» давньоверхньонімецька
priyáḥ «дорогий, гідний» давньоіндійська
прияти «сприяти; піклуватися; бути відданим, прихильним» давньоруська
priêks «радість» латиська
приjае «подобається; дає користь» македонська
pśaś нижньолужицька
freien «сватати» нововерхньонімецька
przyjać «сприяти» польська
prijati праслов’янська
прыя́ть «бути відданим, прихильним» російська
прѝjати «подобатися, смакувати; давати користь, бути корисним» сербохорватська
priat' словацька
príjati «пасувати, годитися, відповідати, бути корисним» словенська
пригати «сприяти» старослов’янська
přáti чеська
príyatē «є задоволеним» ?
prīṇāti «тішить» ?
frīnāiti «любить, цінує» ?
frijônds «друг» ?
*prьjati ?
прыя́ть «бути відданим, прихильним» ?
przyjać «сприяти» ?
pśijaś «тс.» ?

пру́зик «коник» (ент.)

пов’язане з пруг, пругки́й, [при́гати];
-з- виникло під впливом форми наз. в. мн. др. прузи;
споріднене з снн. spranke «сарана», sprinke, sprenkel «тс.», двн. houuespranca «тс.» (букв. «та, що стрибає по сіну»), springan «стрибати», дісл. springa «тс.»;
форми прус і пру́сик зумовлені впливом слова пруса́к «рудий тарган»;
р. прус «вид сарани», [пру́зик] «коник», др. пругъ «сарана», стсл. прѫгъ «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

прус «вид сарани»
пру́сик «тс.; [трав’яний коник] ЛЧерк»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
houuespranca «тс.» (букв. «та, що стрибає по сіну») давньоверхньонімецька
springan «стрибати» давньоверхньонімецька
springa «тс.» давньоісландська
прузи давньоруська
пругъ «сарана» давньоруська
прус «вид сарани» російська
пру́зик «коник» російська
spranke «сарана» середньонижньонімецька
sprinke середньонижньонімецька
sprenkel «тс.» середньонижньонімецька
прѫгъ «тс.» старослов’янська
пруг українська
пругки́й українська
при́гати українська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України