ПРИВІТНЕ — ЕТИМОЛОГІЯ
віта́ти «звертатися з привітом, поздоровленням, запрошувати; [перебувати, мешкати Ж]»
результат видозміни давнішої форми витати під впливом спорідненої основи -віт-, зокрема форм приві́т, приві́тний;
Фонетичні та словотвірні варіанти
віта́льний
віта́льня
завіта́ти
«прибути, зайти; запросити»
привіта́льний
привіта́ння
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| витати | українська |
| віт- | українська |
| приві́т | українська |
| приві́тний | українська |
приві́т
псл. privětъ, утворене від дієслова privětiti «привітати», пов’язаного з větь «гілка» (первісно означало «наблизитися з гілкою як символом важливого повідомлення» або «прийняти з урочистою гілкою»);
зворотне виведення псл. privětiti від privětъ (Mikl. EW 388; Фасмер ІІІ 363) малопереконливе;
р. болг. приве́т, бр. прыве́тны «привітний», др. привѣтъ, ч. заст. přívět, слц. заст. prívet, м. приветлив «привітний», цсл. привѣтъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
привіта́льний
привіта́ння
привіти́тися
«привітатися»
приві́тли́вий
приві́тни́й
приві́тник
«привітний чоловік»
приві́тниця
«привітна жінка»
привічи́тися
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| прыве́тны «привітний» | білоруська |
| приве́т | болгарська |
| привѣтъ | давньоруська |
| приветлив «привітний» | македонська |
| privětъ | праслов’янська |
| privětiti «привітати» | праслов’янська |
| větь «гілка» (первісно означало «наблизитися з гілкою як символом важливого повідомлення» або «прийняти з урочистою гілкою») | праслов’янська |
| privětiti | праслов’янська |
| privětъ | праслов’янська |
| приве́т | російська |
| привѣтъ | церковнослов’янська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України