ПРИВІЛЕЙОВАНИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
привіле́й «перевага, пільга»
запозичено з латинської мови, очевидно, через польську;
лат. prīvilēgium «закон або постанова на користь або проти однієї особи; привілей, переважне право», утворено з прикметника prīvus «окремий, особливий» та іменника lēx (род. в. lēgis) «закон»;
р. привиле́гия, ст. привилия, привилея, бр. прывіле́я, п. przywilej, [przywileja], ч. privilegium, слц. privilégium, вл. priwileg, болг. привиле́гия, м. привилегиjа, схв. привѝле̄гиjа, слн. privilégij;
Фонетичні та словотвірні варіанти
привилі́я
«привілей»
привілейо́ваний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| прывіле́я | білоруська |
| привиле́гия | болгарська |
| priwileg | верхньолужицька |
| prīvilēgium «закон або постанова на користь або проти однієї особи; привілей, переважне право» | латинська |
| prīvus «окремий, особливий» | латинська |
| lēx «закон» | латинська |
| привилегиjа | македонська |
| przywilej | польська |
| przywileja | польська |
| привиле́гия | російська |
| привѝле̄гиjа | сербохорватська |
| privilégium | словацька |
| privilégij | словенська |
| privilegium | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України