ПРЕСЛОВУТИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
преслову́тий «горезвісний; (заст.) відомий, знаменитий, славний»
запозичення з церковнослов’янської мови;
цсл. прѣсловѫтъ «славетний, преславний» утворено за допомогою префікса прѣ- «пере-» від дієслова слоути (словѫ) «зватися, бути славним, відомим», спорідненого з укр. [сли́ти] «бути відомим»;
р. преслову́тый, бр. праславу́ты, др. пресловыи (прѣсловыи), пресловущии (прѣсловоущии), п. ст. przesłowutny «славетний, преславний», слц. заст. preslovutný, болг. преслову́т, прасловут;
Фонетичні та словотвірні варіанти
преславу́тий
«славний, дуже відомий»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| праславу́ты | білоруська |
| преслову́т | болгарська |
| прасловут | болгарська |
| пресловыи (прѣсловыи) | давньоруська |
| пресловущии (прѣсловоущии) | давньоруська |
| преслову́тый | російська |
| сли́ти «бути відомим» | українська |
| прѣсловѫтъ «славетний, преславний» | церковнослов’янська |
| слоути | церковнослов’янська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України