ПРЕСВІТЕРІАНИ — ЕТИМОЛОГІЯ
пресві́тер «священик; виборний керівник громади пресвітеріанської церкви»
через церковнослов’янську мову запозичено із середньогрецької;
сгр. πρεσβύτερος «пресвітер, священик» походить від гр. πρεσβύτερος «старий дід; старійшина; предок», пов’язаного з πρέσβυς «старий; шановний; значний, важливий», можливо, спорідненим з вірм. erēћ (род. в. eriћu) «старійшина, священик», лат. prīscus «стародавній, старий»;
р. пресви́тер, бр. прэсві́тэр, др. презвутеръ, презвитеръ, п. prezbiter, ст. prespiter, ч. presbytář, слц. presbyter, болг. презви́тер, пресви́тер, м. презвитер, схв. прѐзвитер, прѐзбитер, слн. prézbiter, стсл. презвитеръ, презвутеръ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пресвітеріа́нець
пресвітеріа́нин
пресвітеріа́нство
прєсвѵтєръ
(1627)
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
прэсві́тэр | білоруська |
презви́тер | болгарська |
пресви́тер | болгарська |
erēc̦ «старійшина, священик» (род. в. eriћu) | вірменська |
πρεσβύτερος «старий дід; старійшина; предок» | грецька |
πρέσβυς «старий; шановний; значний, важливий» | грецька |
презвутеръ | давньоруська |
презвитеръ | давньоруська |
prīscus «стародавній, старий» | латинська |
презвитер | македонська |
prezbiter | польська |
пресви́тер | російська |
прѐзвитер | сербохорватська |
прѐзбитер | сербохорватська |
πρεσβύτερος «пресвітер, священик» | середньогрецька |
presbyter | словацька |
prézbiter | словенська |
презвитеръ | старослов’янська |
презвутеръ | старослов’янська |
presbytář | чеська |
prespiter | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України