ПРЕДТЕЧА — ЕТИМОЛОГІЯ
предте́ча «попередник»
запозичення зі старослов’янської мови;
стсл. прѣдътеча «предтеча» (букв. «той, що біжить попереду») пов’язане з дієсловом прѣдъте-шти «бігти попереду, передувати», утвореним за допомогою префікса прѣдъ- «перед-» від тешти «бігти; текти», якому відповідає укр. текти́;
стсл. прѣдътеча є калькою гр. πρόδρομος «предтеча; той, що біжить попереду», утвореного з προ- «перед-» і δρομάω «біжу»;
р. болг. предте́ча, др. прѣдътеча, предътеча, предотеча;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| предте́ча | болгарська |
| πρόδρομος «предтеча; той, що біжить попереду» | грецька |
| δρομάω «біжу» | грецька |
| прѣдътеча | давньоруська |
| предътеча | давньоруська |
| предотеча | давньоруська |
| предте́ча | російська |
| прѣдътеча «предтеча» (букв. «той, що біжить попереду») | старослов’янська |
| прѣдътешти «бігти попереду, передувати» | старослов’янська |
| тешти «бігти; текти» | старослов’янська |
| прѣдътеча | старослов’янська |
| текти́ | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України