ПРЕДИКАТІ — ЕТИМОЛОГІЯ
предика́т «присудок»
запозичення із середньолатинської мови;
слат. praedicātum «предикат, присудок» походить від лат. praedico, -āre «заявляю, повідомляю; говорю», утвореного за допомогою префікса prae- «перед-» від дієслова dico «проголошую», пов’язаного чергуванням голосних з dīco «говорю»;
р. болг. м. предика́т, бр. прэдыка́т, п. predykat, ч. слц. слн. predikát, вл. predikat, схв. предѝка̄т;
Фонетичні та словотвірні варіанти
предикати́вний
предикати́вність
предика́ція
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| прэдыка́т | білоруська |
| предика́т | болгарська |
| predikat | верхньолужицька |
| praedico | латинська |
| dico «проголошую» | латинська |
| dīco «говорю» | латинська |
| предика́т | македонська |
| predykat | польська |
| предика́т | російська |
| предѝка̄т | сербохорватська |
| praedicātum «предикат, присудок» | середньолатинська |
| predikát | словацька |
| predikát | словенська |
| predikát | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України