ПРАЩНИК — ЕТИМОЛОГІЯ
пра́ща́ «старовинна ручна зброя для метання каменя» (іст.)
запозичення зі старослов’янської мови;
стсл. прашта «праща» зводиться до псл. *por-ti̯a, пов’язаного, очевидно, з *pьrati «бити»;
р. пра́ща́ «праща», бр. пра́шча «тс.», др. праща «порок (стінобитне знаряддя); вал, частокіл, огорожа; праща», п. proca «праща», болг. пра́шка, пра́щка, [пра́ща, пра́щова] «тс.», м. праќа «праща; рогатка», схв. пра̏ћа, пра̏ћка «тс.», слн. práča «праща»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пра́щник
«озброєний пращею»
пращови́к
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пра́шча «тс.» | білоруська |
| пра́шка | болгарська |
| пра́щка | болгарська |
| пра́ща | болгарська |
| пра́щова «тс.» | болгарська |
| праща «порок (стінобитне знаряддя); вал, частокіл, огорожа; праща» | давньоруська |
| праќа «праща; рогатка» | македонська |
| proca «праща» | польська |
| *por-ti̯a | праслов’янська |
| *pьrati «бити» | праслов’янська |
| пра́ща́ «праща» | російська |
| пра̏ћа | сербохорватська |
| пра̏ћка «тс.» | сербохорватська |
| práča «праща» | словенська |
| прашта «праща» | старослов’янська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України