ПРАЩА — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичення зі старослов’янської мови;

стсл. прашта «праща» зводиться до псл. *por-ti̯a, пов’язаного, очевидно, з *pьrati «бити»;

р. пра́ща́ «праща», бр. пра́шча «тс.», др. праща «порок (стінобитне знаряддя); вал, частокіл, огорожа; праща», п. proca «праща», болг. пра́шка, пра́щка, [пра́ща, пра́щова] «тс.», м. праќа «праща; рогатка», схв. пра̏ћа, пра̏ћка «тс.», слн. práča «праща»;

запозичення з польської мови;

п. praca «праця», ст. proca, походить від ч. práce (‹ *práca), що зводиться до псл. діал. *portja, пов’язаного з *portiti «посилати» (звідки розвинулися болг. пра́тя «посилаю», м. праќа «посилає», схв. пра̏тити «посилати»), яке не має паралелей в інших індоєвропейських мовах;

щодо семантики пор. схв. по̀сао «справа, робота» з *posъlъ, пов’язаним з *posъlati «послати»;

менш переконливе виведення (Machek ESJČ 477–478) псл. *portja з *torpja, похідного від *t^ьr̥pěti «терпіти»;

сумнівне пов’язання з пра́ща (Holub–Kop. 290), як і виведення від іє. *per- «летіти» (Lehr-Spławiński Naše řeč 23, 276);

р. [пра́ца] «праця, робота, заняття», бр. пра́ца «праця», слц. práca «тс.», вл. próca «труднощі, напруження, зусилля», нл. proca «тс.; лихо; пологові перейми»;