ПРАЩ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
пра́ща́ «старовинна ручна зброя для метання каменя» (іст.)
запозичення зі старослов’янської мови;
стсл. прашта «праща» зводиться до псл. *por-ti̯a, пов’язаного, очевидно, з *pьrati «бити»;
р. пра́ща́ «праща», бр. пра́шча «тс.», др. праща «порок (стінобитне знаряддя); вал, частокіл, огорожа; праща», п. proca «праща», болг. пра́шка, пра́щка, [пра́ща, пра́щова] «тс.», м. праќа «праща; рогатка», схв. пра̏ћа, пра̏ћка «тс.», слн. práča «праща»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пра́щник
«озброєний пращею»
пращови́к
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
пра́шча «тс.» | білоруська |
пра́шка | болгарська |
пра́щка | болгарська |
пра́ща | болгарська |
пра́щова «тс.» | болгарська |
праща «порок (стінобитне знаряддя); вал, частокіл, огорожа; праща» | давньоруська |
праќа «праща; рогатка» | македонська |
proca «праща» | польська |
*por-ti̯a | праслов’янська |
*pьrati «бити» | праслов’янська |
пра́ща́ «праща» | російська |
пра̏ћа | сербохорватська |
пра̏ћка «тс.» | сербохорватська |
práča «праща» | словенська |
прашта «праща» | старослов’янська |
пра́ця «робота, труд; [хатнє майно, надбання Ме]»
запозичення з польської мови;
п. praca «праця», ст. proca, походить від ч. práce (‹ *práca), що зводиться до псл. діал. *portja, пов’язаного з *portiti «посилати» (звідки розвинулися болг. пра́тя «посилаю», м. праќа «посилає», схв. пра̏тити «посилати»), яке не має паралелей в інших індоєвропейських мовах;
щодо семантики пор. схв. по̀сао «справа, робота» з *posъlъ, пов’язаним з *posъlati «послати»;
менш переконливе виведення (Machek ESJČ 477–478) псл. *portja з *torpja, похідного від *tьr̥pěti «терпіти»;
сумнівне пов’язання з пра́ща (Holub–Kop. 290), як і виведення від іє. *per- «летіти» (Lehr-Spławiński Naše řeč 23, 276);
р. [пра́ца] «праця, робота, заняття», бр. пра́ца «праця», слц. práca «тс.», вл. próca «труднощі, напруження, зусилля», нл. proca «тс.; лихо; пологові перейми»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
працеви́й
«пов’язаний з працею»
працівни́й
«працьовитий; утомлений працею»
працівни́к
працівни́чий
«пов’язаний з працею»
працьови́тий
працьовний
«працьовитий»
працюва́льник
«трудівник, працівник»
працюва́ти
працю́нок
«твір, витвір»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
пра́ца «праця» | білоруська |
пра́тя | болгарська |
próca «труднощі, напруження, зусилля» | верхньолужицька |
*per- «летіти» | індоєвропейська |
праќа | македонська |
proca «тс.; лихо; пологові перейми» | нижньолужицька |
praca «праця» | польська |
*portiti «посилати» (звідки розвинулися болг. пра́тя «посилаю», м. праќа «посилає», схв. пра̏тити «посилати») | праслов’янська |
*posъlъ | праслов’янська |
*posъlati «послати» | праслов’янська |
*portja | праслов’янська |
*torpja «терпіти» | праслов’янська |
*t<SUP>ь</SUP>r̥pěti | праслов’янська |
пра́ца «праця, робота, заняття» | російська |
по̀сао «справа, робота» | сербохорватська |
пра̏тити | сербохорватська |
práca «тс.» | словацька |
пра́ща | українська |
práce (‹ *práca) | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України