ПРАВОСЛАВНИМИ — ЕТИМОЛОГІЯ
правосла́вний (рел.)
запозичення з церковно-слов’янської мови;
цсл. православьнъ «православний» утворене з основ прикметника правъ «правильний, правий; слушний, справедливий» та іменника слава «слава» як калька гр. ὀρϑόδοξος «православний (ортодоксальний, правовірний)», утвореного з основ ὀρϑός «правильний, правий» та δόξα «слава, віра»;
р. правосла́вный, бр. правасла́ўны, др. православьныи, п. вл. prawosławny, ч. pravoslavný, слц. pravoslávny, болг. правосла́вен, м. православен, схв. право̀сла̄ван, слн. pravosláven;
Фонетичні та словотвірні варіанти
правосла́в'я
правосла́віє
правосла́вник
«православний»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
правасла́ўны | білоруська |
правосла́вен | болгарська |
prawosławny | верхньолужицька |
ὀρϑόδοξος «православний (ортодоксальний, правовірний)» | грецька |
ὀρϑός «правильний, правий» | грецька |
δόξα «слава, віра» | грецька |
православьныи | давньоруська |
православен | македонська |
prawosławny | польська |
правосла́вный | російська |
право̀сла̄ван | сербохорватська |
pravoslávny | словацька |
pravosláven | словенська |
православьнъ «православний»«правильний, правий; слушний, справедливий»«слава» | церковнослов’янська |
правъ | церковнослов’янська |
слава | церковнослов’янська |
правъ | церковнослов’янська |
слава | церковнослов’янська |
pravoslavný | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України