ПРАВОПИСОМ — ЕТИМОЛОГІЯ
право́пис
складне утворення з основ прикметника пра́ви́й «правильний» та дієслова писа́ти;
калька гр. ὀρϑογραφία «правопис», що складається з основ прикметника ὀρϑός «прямий; правильний» та дієслова γράφω «пишу»;
р. правописа́ние, заст. пра́вопись, бр. пра́вапіс, п. заст. вл. prawopis, ч. слц. pravopis, нл. pšawopis, болг. правопи́с, м. правопис, схв. пра̏вопӣс, слн. pravopís;
Фонетичні та словотвірні варіанти
право́пись
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пра́вапіс | білоруська |
| правопи́с | болгарська |
| prawopis | верхньолужицька |
| ὀρϑογραφία «правопис» | грецька |
| ὀρϑός «прямий; правильний» | грецька |
| γράφω «пишу» | грецька |
| правопис | македонська |
| pšawopis | нижньолужицька |
| правописа́ние | російська |
| пра̏вопӣс | сербохорватська |
| pravopis | словацька |
| pravopís | словенська |
| пра́ви́й «правильний» | українська |
| писа́ти | українська |
| pravopis | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України