ПРАВОМУ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
пра́ви́й «протилежний лівому; справедливий; прямий; [перпендикулярний]»
непереконливим є зіставлення (Lewy PBrB 32, 136) з лат. prāvus «викривлений, кривий, поганий»;
менш обґрунтоване трактування pravъ (Machek ESJČ 391) як результату контамінації *prěmъ «прямий» та *orv(ьnъ) «рівний»;
споріднене з лат. pro-bus «добрий, чесний», дінд. pra-bhúḥ «видатний (щодо сили й повноти); той, що перевищує», дангл. fram «сильний, діяльний, сміливий», дісл. framr «той, що стоїть попереду; той, що прагне вперед»;
псл. pravъ ‹*prō-vos, утворене, очевидно, від *prō-, наявного в префіксі pra- «пра-»;
р. пра́вый «правий; справедливий, правильний», бр. пра́вы «правий», др. правыи «прямий; правильний, справедливий», п. prawy «правий; (ст.) правильний, справедливий», ч. слц. pravý «правий; справжній, правильний», вл. prawy «правий; правильний, дійсний, справедливий», нл. pšawy «тс.», полаб. provă (знах. в. одн. жін. р.) «праву», болг. м. прав «прямий; справедливий; справжній», схв. пра̏в «прямий; справжній», слн. právi «правий; прямий; правильний», стсл. правъ «прямий; правильний, справедливий»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безпра́в'я
ви́пра́ва
«виправлення; вирядження; похід; посаг»
ви́правка
виправля́ч
відпра́ва
«церковна служба; [відповідь]»
відпра́вити
відпра́вка
відпра́вник
впра́ва
впра́вка
вправля́ти
впра́вний
запра́ва
«приправа (кул.), [називання ціни товару при продажу; підготування] Ж»
запра́вити
за́пра́вка
«наливання пального в машину; приправа, підлива УРС, Ж»
за́правки
«посуд з тріщинами після обпалювання»
заправля́ти
запра́вник
«той, що заливає пальне; [заводій Ж]»
навправе́ць
«навпростець»
навправці́
«тс.»
на́пра́ва
«підбурювання; лагодження; напрям»
направе́ць
«праворуч, навпростець Кур»
на́правець
«напрям»
напра́вити
направля́ти
на́правок
«тс.»
наспра́вді
наспра́вжки
недопра́влений
«незручний»
непра́весник
«нешлюбний син»
неправота́
неспра́ва
«неакуратність, несправність»
неспра́вка
«тс.»
обезпра́вити
опра́ва
опра́вка
оправля́ти
опра́вни́й
перепра́ва
перепра́вка
переправни́й
переспра́ва
«переговори»
підпра́ва
«виправлення; лагодження»
пі́дпра́вка
«тс.»
попра́ва
«справність; виправлення»
по́пра́вка
«виправлення; видужання»
попра́вни́й
попра́вник
«реформатор»
поправу́нок
«поліпшення; коректура»
попра́вчий
«виправний»
права́чка
«кімната праворуч від сіней»
пра́веж
«правління, керування, керівництво»
пра́весний
«законно спадковий; правомірний»
пра́весник
«законний спадко-ємець»
праве́ць
(мед.)
прави́лка
«просіка в лісі»
прави́лля
«інструменти»
прави́ло
«кермо; частина шевської колодки; [частини різних інструментів; колода в стіні гуцульської хати, не переривана вікнами або дверима]»
пра́вило
пра́вильний
прави́льник
«робітник, що править набір»
(друк.)
прави́льце
«аршин у мулярів»
правина́
«стягнення, вимога»
прави́тель
пра́вити
пра́витися
«займатися (чимось), клопотатися»
прави́ця
«права рука»
праві́ж
«насильне стягнення боргу»
(іст.)
праві́жка
«позов»
праві́жний
«стосовний до стягання податків СУМ; той, що любить сперечатися Куз»
праві́жник
«збирач податків»
праві́ти
праві́шати
пра́вка
правлі́нець
правлі́ння
пра́вний
«законний; правовий»
правни́к
«юрист»
правни́чий
«юридичний»
пра́во
правови́к
правови́тий
«законний»
правота́
правота́р
«адвокат, довідник з юриспруденції»
правота́рити
«бути адвокатом»
правоти́ти
«домагатися (чогось) судом»
право́тник
«той, хто любить судитися»
правува́ти
правува́тися
«судитися»
праву́шник
«(у склярів) інструмент для сколювання кромок»
правце́м
«навпростець; скоцюрбившись»
правцюва́ти
«прямо ставити; впорядковувати; триматися праворуч»
пра́вша
«права рука»
припра́ва
розпра́ва
розправля́ч
спра́ва
справи́лля
«інструменти, засоби»
спра́вити
спра́вний
справни́к
«довідник»
спра́вник
«діяч, виконавець, ініціатор»
спра́вничий
справува́ти
справува́тися
справу́нок
упра́ва
управильни́ти
«врегулювати»
управи́тель
управи́тельша
управлі́ння
управля́ти
управля́ючий
управне́ний
«уповноважений; компетентний»
упра́вник
«управитель»
управни́ти
управни́цтво
«керівництво»
упра́внювати
упра́во
упра́вство
«адміністрація»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пра́вы «правий» | білоруська |
| прав «прямий; справедливий; справжній» | болгарська |
| prawy «правий; правильний, дійсний, справедливий» | верхньолужицька |
| fram «сильний, діяльний, сміливий» | давньоанглійська |
| prabhúḥ «видатний (щодо сили й повноти); той, що перевищує» | давньоіндійська |
| framr «той, що стоїть попереду; той, що прагне вперед» | давньоісландська |
| правыи «прямий; правильний, справедливий» | давньоруська |
| prāvus «викривлений, кривий, поганий» | латинська |
| probus «добрий, чесний» | латинська |
| прав «прямий; справедливий; справжній» | македонська |
| pšawy «тс.» | нижньолужицька |
| provă «праву» (знах. в. одн. жін. р.) | полабська |
| prawy «правий; (ст.) правильний, справедливий» | польська |
| *prěmъ «прямий» | праслов’янська |
| *orv(ьnъ) «рівний» | праслов’янська |
| pravъ | праслов’янська |
| пра́вый «правий; справедливий, правильний» | російська |
| пра̏в «прямий; справжній» | сербохорватська |
| pravý «правий; справжній, правильний» | словацька |
| právi «правий; прямий; правильний» | словенська |
| правъ «прямий; правильний, справедливий» | старослов’янська |
| pravý «правий; справжній, правильний» | чеська |
пра́ві «майже Нед; саме, власне ВеЛ»
псл. pravě, що є за походженням формою місц. в. прикметника pravъ «правий»;
др. правѣ «прямо; справедливо; твердо, незмінно», п. prawie «майже; (ст.) саме, справді», ч. právě «саме; щойно; звичайно, так», слц. práve «саме; щойно; прямо», вл. prawje «правильно; дійсно, справді», нл. pšawje «тс.», цсл. правѣ «прямо; мужньо»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пра́ве
«майже»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| prawje «правильно; дійсно, справді» | верхньолужицька |
| правѣ «прямо; справедливо; твердо, незмінно» | давньоруська |
| pšawje «тс.» | нижньолужицька |
| prawie «майже; (ст.) саме, справді» | польська |
| pravě | праслов’янська |
| pravъ «правий» | праслов’янська |
| práve «саме; щойно; прямо» | словацька |
| правѣ «прямо; мужньо» | церковнослов’янська |
| právě «саме; щойно; звичайно, так» | чеська |
спра́вник
запозичення з російської мови;
р. испра́вник, можливо, походить від цсл. исправьникъ «рід керівної посади», похідного від исправити «виконати», пов’язаного з стсл. правъ, укр. пра́ви́й;
бр. спра́ўнік, п. sprawnik «справник, ісправник»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
іспра́вник
спра́вничий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| спра́ўнік | білоруська |
| sprawnik «справник, ісправник» | польська |
| испра́вник | російська |
| правъ | старослов’янська |
| пра́ви́й | українська |
| исправьникъ «рід керівної посади» | церковнослов’янська |
| исправити «виконати» | церковнослов’янська |
прави́чка «незаймана дівчина»
первісне значення «дівчина, що живе праведним життям»;
похідне утворення від пра́ви́й;
бр. праві́чка, п. prawiczka «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
праві́чка
(з п.?)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| праві́чка | білоруська |
| prawiczka «тс.» | польська |
| пра́ви́й | українська |
право́пис
складне утворення з основ прикметника пра́ви́й «правильний» та дієслова писа́ти;
калька гр. ὀρϑογραφία «правопис», що складається з основ прикметника ὀρϑός «прямий; правильний» та дієслова γράφω «пишу»;
р. правописа́ние, заст. пра́вопись, бр. пра́вапіс, п. заст. вл. prawopis, ч. слц. pravopis, нл. pšawopis, болг. правопи́с, м. правопис, схв. пра̏вопӣс, слн. pravopís;
Фонетичні та словотвірні варіанти
право́пись
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пра́вапіс | білоруська |
| правопи́с | болгарська |
| prawopis | верхньолужицька |
| ὀρϑογραφία «правопис» | грецька |
| ὀρϑός «прямий; правильний» | грецька |
| γράφω «пишу» | грецька |
| правопис | македонська |
| pšawopis | нижньолужицька |
| правописа́ние | російська |
| пра̏вопӣс | сербохорватська |
| pravopis | словацька |
| pravopís | словенська |
| пра́ви́й «правильний» | українська |
| писа́ти | українська |
| pravopis | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України