ПОШТОЮ — ЕТИМОЛОГІЯ
по́шта
очевидно, через польське посередництво запозичено з італійської мови;
іт. posta «пошта» походить від слат. posta «тс.», букв. «місце для пересилання гінців або листів», яке виникло з лат. (mānsiō) posita «установлене (місце перепочинку)» (там міняли коней), пов’язаного з дієсловом pōno «кладу; ставлю; установлюю»;
р. по́чта, бр. м. по́шта, п. poczta, ст. poszta, ч. pošta, [počta], слц. pošta, вл. póst, нл. post, болг. по́ща, схв. по̏шта, слн. póšta;
Фонетичні та словотвірні варіанти
по́чта
почта́р
«тс.; завідувач пошти»
почта́рство
«поштова справа»
почтиліо́н
«поштар»
пошта́р
«листоноша; візник на пошті»
поштарня
«пошта»
поштарюва́ти
поштівни́чий
«поштовий»
пошто́вець
«поштовий службовець»
поштови́к
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| по́шта | білоруська |
| по́ща | болгарська |
| póst | верхньолужицька |
| posta «пошта» | італійська |
| posita «установлене (місце перепочинку)» (mānsiō)(там міняли коней) | латинська |
| pōno «кладу; ставлю; установлюю» | латинська |
| по́шта | македонська |
| post | нижньолужицька |
| poczta | польська |
| по́чта | російська |
| по̏шта | сербохорватська |
| posta «тс.» | середньолатинська |
| pošta | словацька |
| póšta | словенська |
| pošta | чеська |
| počta | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України