ПОШМОРГ — ЕТИМОЛОГІЯ
шмо́ргати «із шумом утягувати носом повітря; смикати; бити, хльоскати; обчищати щось (переважно стебла рослин від листя), смикати рукою; шмигати»
псл. [*smъr̥gati];
споріднене з лит. smùrgas «соплі», smùrglis «тс.», smur̃glius «нехлюй, шмаркач», лтс. smũrgât «бруднити», smur̃ga «бруд»;
припускається звуконаслідувальне походження;
р. [сморга́ть] «шморгати (носом); очищувати прут від листя, мотузок від костриці», [шморга́ть] «смикати; терти», [шмо́ргнуть] «шморгнути (носом)», бр. шмо́ргаць «шморгати (носом)», [смо́ргаць] «часто шморгати (носом)», п. [smorgać] «щипати, рвати; пити (горілку); кидати; шморгати (носом); обривати (листя)», ст. smargnąć «із шумом махнути», болг. смъркам «шморгаю носом», м. шмрка «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
за́цморк
за́чморк
«зашморг»
за́чморком
«за допомогою зашморгу»
(присл.)
за́шморг
зашмо́ргувати
«затягати (зашморг і под.)»
обшмо́ргувати
«обдирати»
по́шморг
«смикання; подряпина; сліди полозів на дорозі»
по́шморга
«суканий ремінець»
пошморгом
«зісковзнувши, зірвавшися»
(присл.)
шморг
«смик; шморг (носом); хльос; шмиг»
(виг.)
шмо́ргавка
«терлиця»
шморгу́н
«хитрий хлопець»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| шмо́ргаць «шморгати (носом)» | білоруська |
| смо́ргаць «часто шморгати (носом)» | білоруська |
| смъркам «шморгаю носом» | болгарська |
| smũrgât «бруднити» | латиська |
| smur̃ga «бруд» | латиська |
| smùrgas «соплі» | литовська |
| smùrglis «тс.» | литовська |
| smur̃glius «нехлюй, шмаркач» | литовська |
| шмрка «тс.» | македонська |
| smorgać «щипати, рвати; пити (горілку); кидати; шморгати (носом); обривати (листя)» | польська |
| smargnąć «із шумом махнути» (ст.) | польська |
| *smъr̥gati | праслов’янська |
| сморга́ть «шморгати (носом); очищувати прут від листя, мотузок від костриці» | російська |
| шморга́ть «смикати; терти» | російська |
| шмо́ргнуть «шморгнути (носом)» | російська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України