ПОШИБ — ЕТИМОЛОГІЯ
шиба́ти «ударяти, кидати (також переносно); кидатися, метатися; бути подібним (до когось)»
псл. šibati «ударяти; кидати»;
споріднене з гот. (af)skiuban «відкидати», двн. scioban, н. schieben «рухати»;
іє. *skeu̯b-;
до того самого індоєвропейського кореня з іншим ступенем вокалізму *skūb- зводиться псл. xybati «тс.», укр. [хиба́ти] «хитати»;
менш вірогідні зіставлення з дінд. kṣipáti «кидає», kṣiprás «швидкий», ав. xšviwra-, xšōiwra- «тс.» (Mayrhofer I 289), з двн. sweifan «махати», дісл. sveipa «кидати» (Тоrр 555) або з псл. *šubati «ударяти» як наслідок контамінації псл. šibati з chybati «хитати» (Ильинский РФВ 61, 232);
семантично не обґрунтоване пов’язання з лит. paskybaĩ «поперек», лтс. šķībs «косий», н. schief «тс.» (Schuster-Šewc 1434);
р. шиба́ть «бити; кидати, стріляти», бр. шыба́ць «кидати», др. шибение «грім, громовий удар», п. [szybać] «бити, вдаряти», ч. [šibati] «хльоскати, стібати», слц. šibat’ «тс.», вл. šiba «різка», нл. šyba «тс.», болг. ши́бам «б’ю, хльоскаю, стібаю (батогом, палицею); сильно дму (про вітер); сильно йду (про дощ, сніг, град)», м. шиба «хльоскає, б’є», схв. ши̏бати «бити різками; хльоскати», слн. šíbati «бити різкою», стсл. шибати «бити батогом, стібати, хльоскати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
за́шибка
«засувка, заслінка»
навідши́бі
нао́дшибі
«окремо, осторонь»
недо́шибок
«скинутий у могилу ще живим»
оши́ба́ти
«охоплювати»
пере́шиб
«просівання через грохот»
(гірн.)
по́шиб
«враження»
по́шибка
«пошесть; епілепсія»
при́шиб
«при-становище, затишне місце; причал»
приши́ба
«дурило»
приши́бений
«дурний; недоумкуватий»
приши́бе́нний
«гульвіса»
про́шиб
«простріл»
(мед.)
ушиба́ти
«ранити»
шаба́ть
шебену́ти
«штрикнути»
шиб
«спосіб, вид, постать»
ши́бавий
«той, хто ходить туди й назад»
шиба́к
«великий яструб, Accipiter gentilis L.»
(орн.)
ши́ба́лка
«праща, довга вірьовка з роздвоєнням посередині; гнучкий прутик»
шибани́на
«ходіння взад-уперед»
шиба́т
ши́ба́тися
«кидатися, метатися; товктися в хаті, бешкетувати»
шиба́ть
«кидати; підкидати, трясти»
шибка́й
«швидкий, рвучкий»
ши́бнем
«з розмаху, з розгону»
шибну́ти
«падати; потягти (когось на якийсь учинок)»
(безос.)
шибсти
«(чимось) відгонити Нед; (до когось) бути подібним ВеЗн»
шибу́чий
«той, що б’є в ніс»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| xšviwra- | авестійська |
| xšōiwra- «тс.» | авестійська |
| шыба́ць «кидати» | білоруська |
| ши́бам «б’ю, хльоскаю, стібаю (батогом, палицею); сильно дму (про вітер); сильно йду (про дощ, сніг, град)» | болгарська |
| šiba «різка» | верхньолужицька |
| (af)skiuban «відкидати» | готська |
| scioban | давньоверхньонімецька |
| sweifan «махати» | давньоверхньонімецька |
| kṣipáti «кидає» | давньоіндійська |
| kṣiprás «швидкий» | давньоіндійська |
| sveipa «кидати» | давньоісландська |
| шибение «грім, громовий удар» | давньоруська |
| *skeu̯b- | індоєвропейська |
| *skūb- | індоєвропейська |
| šķībs «косий» | латиська |
| paskybaĩ «поперек» | литовська |
| шиба «хльоскає, б’є» | македонська |
| šyba «тс.» | нижньолужицька |
| schieben «рухати» | німецька |
| schief «тс.» | німецька |
| szybać «бити, вдаряти» | польська |
| šibati «ударяти; кидати» | праслов’янська |
| xybati «тс.» | праслов’янська |
| *šubati «ударяти» | праслов’янська |
| šibati «хитати» | праслов’янська |
| chybati | праслов’янська |
| ши̏бати «бити різками; хльоскати» | сербохорватська |
| šibat' «тс.» | словацька |
| šíbati «бити різкою» | словенська |
| шибати «бити батогом, стібати, хльоскати» | старослов’янська |
| хиба́ти «хитати» | українська |
| šibati «хльоскати, стібати» | чеська |
| шиба́ть «бити; кидати, стріляти» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України