ПОЧИНУ — ЕТИМОЛОГІЯ
почи́ти
псл. počiti, префіксальне утворення від *čiti, пов’язане чергуванням голосних з pokojь «покій»;
споріднене з дінд. ciráḥ «довгий, тривалий», лат. quiēs «спокій», quiēsco «відпочиваю», tranquillus «спокійний, тихий», гот. ƕeila «час; дозвілля»;
без достатніх підстав пов’язується (Brückner 424; KZ 51, 227) з прус. et-skīuns «посталий, воскреслий», et-skīsnan «воскресіння»;
р. почи́ть, бр. спачы́ць, др. почити, п. poczywać, ч. odpočinouti, слц. odpočinút’, вл. wotpočować, нл. wotpocywaś, полаб. pücaivă (3 ос. одн.), болг. почи́вам, м. почива, схв. почи́вати, слн. počívati, стсл. почити, почивати;
Фонетичні та словотвірні варіанти
випочива́ти
випочи́нок
відпічну́ти
відпочива́льня
відпочи́вок
«відпочинок»
відпочи́н
відпочи́ння
«тс.»
відпочи́нок
відпочи́ти
одпочи́н
опочива́льня
опочи́вок
опочи́нок
перепочи́нок
«короткий відпочинок; [місце відпочинку Нед]»
перепочи́ти
почива́ло
«ліжко»
почива́льня
«спальня; [вид карети або коляски Бі]»
почива́ти
припочи́вок
«відпочинок»
припочи́нок
«тс.»
спо́чи́в
«відпочинок»
спочива́льня
спочива́ти
спочи́вище
«місце відпочинку»
спочи́вок
спочи́н
спочи́нок
спочи́ти
супочи́вок
«відпочинок»
супочи́нок
«тс.»
супочи́ти
«відпочити»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| спачы́ць | білоруська |
| почи́вам | болгарська |
| wotpočować | верхньолужицька |
| ƕeila «час; дозвілля» | готська |
| ciráḥ «довгий, тривалий» | давньоіндійська |
| почити | давньоруська |
| quiēs «спокій» | латинська |
| quiēsco «відпочиваю» | латинська |
| tranquillus «спокійний, тихий» | латинська |
| почива | македонська |
| wotpocywaś | нижньолужицька |
| pücaivă (3 ос. одн.) | полабська |
| poczywać | польська |
| počiti | праслов’янська |
| *čiti | праслов’янська |
| pokojь «покій» | праслов’янська |
| et-skīuns «посталий, воскреслий» | прусська |
| et-skīsnan «воскресіння» | прусська |
| почи́ть | російська |
| почи́вати | сербохорватська |
| odpočinút' | словацька |
| počívati | словенська |
| почити | старослов’янська |
| почивати | старослов’янська |
| odpočinouti | чеська |
поча́ти
псл. počęti (‹*po-čьnti), počinati, na-, za-, похідні від *čęti, пов’язаного чергуванням звуків з konьcь «кінець», konъ «кін»;
споріднене з лтс. cītiês (‹*kinties), cìnîtiês «боротися», дінд. kannaḥ «молодий», гр. καινός «новий, молодий, свіжий», лат. re-cēns «свіжий, молодий, новий», ірл. cinim «випливаю, розпочинаюсь», cét- «перший», гал. cintu- «тс.»;
зіставляється також (Schuster-Šewc 1110–1111) з псл. čędo «чадо, дитина»;
р. [поча́ть], начать, бр. пача́ць, др. почати, п. począć, ч. počíti, слц. počat’, вл. počeć, нл. póceś, болг. по́чна «почну», м. почне «почне», схв. по̀че̄ти «почати», слн. počétі, цсл. почѧти, стсл. почѧти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
всча́тися
«початися»
зача́ло
зача́ти
зача́ток
зача́ття
«зародження, виникнення»
за́чи́н
зачина́льник
зачина́ння
зачина́тель
зачина́ти
зачи́нщик
надпоча́ти
надпочина́ти
«тс.»
надча́ти
«почати»
нача́ло
нача́ти
нача́ток
«початок; намір»
начи́н
«початок»
начина́тель
«ініціатор»
начина́ти
поча́тки
«основні положення, принципи; (бот.) кукурудза»
початкі́вець
поча́тко́вий
початку́ючий
поча́ток
поча́тоньки
(пестливе)
почату́ха
«та, що починає»
почи́н
почина́лець
«ініціатор»
почина́льник
почина́ння
почина́ти
почи́нок
«веретено з пряжею; [початок]»
розпоча́тє
«початок»
розпоча́ти
розча́ти
«почати»
розчина́ти
споча́тку
сча́ти
«почати»
счина́ти
уча́ти
учну́ти
«тс.»
чина́ти
«починати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пача́ць | білоруська |
| по́чна «почну» | болгарська |
| počeć | верхньолужицька |
| cintu- «тс.» | галльська |
| καινός «новий, молодий, свіжий» | грецька |
| kanīˊnaḥ «молодий» | давньоіндійська |
| почати | давньоруська |
| cinim «випливаю, розпочинаюсь» | ірландська |
| cét- «перший» | ірландська |
| re-cēns «свіжий, молодий, новий» | латинська |
| cītiês (‹*kinties) | латиська |
| почне «почне» | македонська |
| póceś | нижньолужицька |
| począć | польська |
| počęti (‹*po-čьnti) | праслов’янська |
| počinati | праслов’янська |
| *čęti | праслов’янська |
| konьcь «кінець» | праслов’янська |
| konъ «кін» | праслов’янська |
| čędo «чадо, дитина» | праслов’янська |
| поча́ть | російська |
| начать | російська |
| по̀че̄ти «почати» | сербохорватська |
| počat' | словацька |
| počétі | словенська |
| пачѧти | старослов’янська |
| почѧти | церковнослов’янська |
| počíti | чеська |
| cìnîtiês «боротися» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України