ПОЧЕПИТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
чепе́ць «очіпок; (анат.) сальник; [другий шлунок у жуйних Г]»
псл. čepьcь, похідне від дієслова čepiti/čepati з первісним значенням «те, що чіпляють»;
значення «головний убір» є вторинним (можливо, виникло через традицію одягати, «чіпляти» головний убір на голову молодої як елемент весільного обряду, пор. ч. čepiti «вбирати наречену»);
псл. čepьcь зіставлялося з лит. kepùrė «шапка», лтс. cepure «тс.», гр. σϰέπας «покрив, оболонка», σχεπάω «покриваю» (Bern. I 143–144), з слат. cappa «вид головного убору» (Ильинский РФВ 74, 124–125), з п. czapka (Brückner 75);
р. чепе́ц, бр. чапе́ц, др. чепьць, п. czepek, czepiec, ч. čepec, слц. čepiec, вл. čěpc, нл. copc, cepc, схв. чѐпац, слн. čepec, стсл. чєпьць;
Фонетичні та словотвірні варіанти
очіпок
поче́пини
«надягання на молоду чіпця»
почепи́ти
«надягти чепець на молоду»
почепи́чка
«?»
че́пак
«очіпок»
че́пчик
чє́пак
чє́пец
«тс.»
чє́пік
чіпе́ць
чі́пиць
«очіпок»
чіпка́р
«той, хто робить чіпці»
чіпо́чник
«бовван для чіпця»
чіпо́чниця
«майстриня, що шиє чіпці»
чі́пчик
«чепець»
чі́пчити
«надягати чепець»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| чапе́ц | білоруська |
| čěpc | верхньолужицька |
| σϰέπας «покрив, оболонка» | грецька |
| чепьць | давньоруська |
| cepure «тс.» | латиська |
| kepùrė «шапка» | литовська |
| copc | нижньолужицька |
| cepc | нижньолужицька |
| czapka | польська |
| czepek | польська |
| czepiec | польська |
| čepьcь | праслов’янська |
| čepьcь | праслов’янська |
| чепе́ц | російська |
| чѐпац | сербохорватська |
| cappa «вид головного убору» | середньолатинська |
| čepiec | словацька |
| čepec | словенська |
| чєпьць | старослов’янська |
| čepec | чеська |
| значенням «те, що чіпляють» | ? |
| значення «головний убір» | ? |
| σχεπάω «покриваю» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України