ПОЧАТКОВИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
поча́ти
псл. počęti (‹*po-čьnti), počinati, na-, za-, похідні від *čęti, пов’язаного чергуванням звуків з konьcь «кінець», konъ «кін»;
споріднене з лтс. cītiês (‹*kinties), cìnîtiês «боротися», дінд. kannaḥ «молодий», гр. καινός «новий, молодий, свіжий», лат. re-cēns «свіжий, молодий, новий», ірл. cinim «випливаю, розпочинаюсь», cét- «перший», гал. cintu- «тс.»;
зіставляється також (Schuster-Šewc 1110–1111) з псл. čędo «чадо, дитина»;
р. [поча́ть], начать, бр. пача́ць, др. почати, п. począć, ч. počíti, слц. počat’, вл. počeć, нл. póceś, болг. по́чна «почну», м. почне «почне», схв. по̀че̄ти «почати», слн. počétі, цсл. почѧти, стсл. почѧти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
всча́тися
«початися»
зача́ло
зача́ти
зача́ток
зача́ття
«зародження, виникнення»
за́чи́н
зачина́льник
зачина́ння
зачина́тель
зачина́ти
зачи́нщик
надпоча́ти
надпочина́ти
«тс.»
надча́ти
«почати»
нача́ло
нача́ти
нача́ток
«початок; намір»
начи́н
«початок»
начина́тель
«ініціатор»
начина́ти
поча́тки
«основні положення, принципи; (бот.) кукурудза»
початкі́вець
поча́тко́вий
початку́ючий
поча́ток
поча́тоньки
(пестливе)
почату́ха
«та, що починає»
почи́н
почина́лець
«ініціатор»
почина́льник
почина́ння
почина́ти
почи́нок
«веретено з пряжею; [початок]»
розпоча́тє
«початок»
розпоча́ти
розча́ти
«почати»
розчина́ти
споча́тку
сча́ти
«почати»
счина́ти
уча́ти
учну́ти
«тс.»
чина́ти
«починати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пача́ць | білоруська |
| по́чна «почну» | болгарська |
| počeć | верхньолужицька |
| cintu- «тс.» | галльська |
| καινός «новий, молодий, свіжий» | грецька |
| kanīˊnaḥ «молодий» | давньоіндійська |
| почати | давньоруська |
| cinim «випливаю, розпочинаюсь» | ірландська |
| cét- «перший» | ірландська |
| re-cēns «свіжий, молодий, новий» | латинська |
| cītiês (‹*kinties) | латиська |
| почне «почне» | македонська |
| póceś | нижньолужицька |
| począć | польська |
| počęti (‹*po-čьnti) | праслов’янська |
| počinati | праслов’янська |
| *čęti | праслов’янська |
| konьcь «кінець» | праслов’янська |
| konъ «кін» | праслов’янська |
| čędo «чадо, дитина» | праслов’янська |
| поча́ть | російська |
| начать | російська |
| по̀че̄ти «почати» | сербохорватська |
| počat' | словацька |
| počétі | словенська |
| пачѧти | старослов’янська |
| почѧти | церковнослов’янська |
| počíti | чеська |
| cìnîtiês «боротися» | ? |
обганя́ти «стерегти; користуватися, володіти (землею)»
похідне утворення від гна́ти;
семантика через проміжне значення «берегти, оберігати» розвинулася з початкового «відганяти» (пор. обганяти мух, вовків, злодіїв);
Фонетичні та словотвірні варіанти
обганєнка
«курінь для овець на полонині»
обгі́н
«покриття щоденних витрат»
о́бгінок
«тс.»
обігна́ти
«заощадити; покрити витрати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гна́ти | ? |
| значення «берегти, оберігати» | ? |
| початкового «відганяти» (пор. обганяти мух, вовків, злодіїв) | ? |
ко́лпи́ця «косар, Platalea leucorodia L.» (орн.)
далі можливе пов’язання або з днн. galpōn «гучно, голосно кричати; вихвалятися», свн. gelpfen «кричати, ревти», gelfen «тс.», дісл. gialpa «вихвалятися», що зводяться до звуконаслідувального іє. *ghel- «волати, кричати» (отже, тоді такий птах міг бути названий за його голосом), або з іє. *g’hel- «блищати, сяяти; виблискувати», до якого зводяться також споріднені укр. зо́лото, зеле́ний, жо́втий і под. (у такому випадку назва птаха могла бути зумовлена його сніжно-білим забарвленням, як у псл. *olb ǫdb «лебідь», укр. ле́бідь);
ч. kolpík є запозиченням з російської мови;
значення «колпиця, косар», очевидно, у східнослов’янських мовах з’явилося вторинно замість початкового «лебідь»;
р. колпи́ца, ко́лпик «косар», [колпь] «тс.», ст. колпь «якийсь білий птах», як і п. (каш.) [kiełp] «лебідь», слнц. [kөup, kөuṕ] «тс.», ч. kolpík «косар», вл. kołp «лебідь», схв. [kȗp] «тс.», зводяться до псл. *kъlрь «лебідь», очевидно, спорідненого з лит. gulbė «лебідь», gulbis, лтс. gùlbis, прус. gulbis «тс.»;
звукові форми з ол (замість закономірного для української мови ов) запозичені з російської і, можливо, чеської мов;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ковпик
колпа́
ко́лпик
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| kołp «лебідь» | верхньолужицька |
| gialpa «вихвалятися» | давньоісландська |
| galpōn «гучно, голосно кричати; вихвалятися» | давньонижньонімецька |
| *ghel- «волати, кричати» (отже, тоді такий птах міг бути названий за його голосом) | індоєвропейська |
| *g'hel- «блищати, сяяти; виблискувати» | індоєвропейська |
| gùlbis | латиська |
| gulbė «лебідь» | литовська |
| kiełp «лебідь» (каш.) | польська |
| *k «лебідь» | праслов’янська |
| gulbis «тс.» | прусська |
| колпи́ца | російська |
| kȗp «тс.» | сербохорватська |
| gelpfen «кричати, ревти» | середньоверхньнімецька |
| kөup, kөuṕ «тс.» | словінцький |
| зо́лото | українська |
| kolpík | чеська |
| kolpík «косар» | чеська |
| gelfen «тс.» | ? |
| зеле́ний | ? |
| жо́втий | ? |
| значення «колпиця, косар» | ? |
| початкового «лебідь» | ? |
| ко́лпик «косар» | ? |
| колпь «тс.» | ? |
| колпь «якийсь білий птах» | ? |
| gulbis | ? |
член «відокремлювана частина тіла людини або тварини; (спец.) одна із частин якогось цілого; особа як частина якоїсь спільноти (організації, об’єднання і под.)»
псл. *čеlnъ «член» (з раннім переходом е › о);
давніша форма *kеlnъ;
в українській мові запозичення з церковнослов’янської, про що свідчать фонетика і суто книжний характер слова;
чергуванням пов’язане з псл. kolěno «коліно; кривина; покоління, рід»;
споріднене з лит. kelỹs «коліно», kálnas «гора», kélti «піднімати», лтс. celіs «коліно», ķe̦l˜na «нога курки» (Osten-Sacken IF 24, 245; Mühl.–Endz. 2, 362), гр. ϰω̃λον «частина тіла (член)», ϰολωνός «пагорок», дінд. káta (‹ *kol-to-) «стегно»;
іє. *kel- «колоти, бити; підійматися, височіти, рости»;
зближення з н. Gelenk «суглоб», англ. link «член» ‹ пгерм. *hlenk- ‹ іє. *klenk-, з допущенням метатези (Machek ESJČ 105), малопереконливе;
значення «член якоїсь організації» виникло з початкового «член суду» (Смирнов 325);
р. член «член», [челено́] «три нижніх ряди кола зрубу», бр. член «член», др. члѣнъ, членъ «частина тіла», чланъкъ, челонъ «тс.», п. człon «член, складник, ланка», ч. člеn «член (організації); артикль», článek «суглоб; стаття», слц. člеn «член (організації); артикль», článok «суглоб; стаття», вл. čłîn «член (організації); частина чогось цілого», нл. cłonk «тс.», болг. м. член «член (організації); частина тіла; артикль; стаття закону», схв. чла̑н «член (організації); суглоб; стаття закону», слн. člén «артикль; параграф», člán «член (організації)», цсл. члѣнъ «частина тіла»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зчленівни́й
зчленува́ння
недочле́нці
«з нерівною кількістю пальців ніг»
не́член
«той, що не є членом якоїсь спільноти»
почле́нний
челе́н
«член»
челенко
челенок
«кістка, суглоб пальця»
чле́ник
(зоол.)
чле́ни́стий
члени́ти
члені́вство
«членство»
чле́нний
чле́нство
членува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| link «член» | англійська |
| член «член» | білоруська |
| член «член (організації); частина тіла; артикль; стаття закону» | болгарська |
| čłîn «член (організації); частина чогось цілого» | верхньолужицька |
| káta «стегно» (‹ *kol-to-) | давньоіндійська |
| члѣнъ | давньоруська |
| *kel- «колоти, бити; підійматися, височіти, рости» | індоєвропейська |
| celіs «коліно» | латиська |
| kelỹs «коліно» | литовська |
| член «член (організації); частина тіла; артикль; стаття закону» | македонська |
| cłonk «тс.» | нижньолужицька |
| Gelenk «суглоб» | німецька |
| człon «член, складник, ланка» | польська |
| *hlenk- | прагерманська |
| *čеlnъ «член» (з раннім переходом е › о) | праслов’янська |
| kolěno «коліно; кривина; покоління, рід» | праслов’янська |
| член «член» | російська |
| н «член (організації); суглоб; стаття закону» | сербохорватська |
| člеn «член (організації); артикль»«суглоб; стаття» | словацька |
| článok «член (організації); артикль»«суглоб; стаття» | словацька |
| člén «артикль; параграф»«член (організації)» | словенська |
| člán «артикль; параграф»«член (організації)» | словенська |
| челено́ «три нижніх ряди кола зрубу» | українська |
| членъ «частина тіла» | українська |
| чланъкъ | українська |
| челонъ «тс.» | українська |
| члѣнъ «частина тіла» | церковнослов’янська |
| člеn «член (організації); артикль»«суглоб; стаття» | чеська |
| článek «член (організації); артикль»«суглоб; стаття» | чеська |
| *kеlnъ | ? |
| kálnas «гора» | ? |
| kélti «піднімати» | ? |
| ķe̦l˜na «нога курки» | ? |
| ϰω̃λον «частина тіла (член)» | ? |
| ϰολωνός «пагорок» | ? |
| *klenk- | ? |
| значення «член якоїсь організації» | ? |
| початкового «член суду» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України